Ва́йра Ві́ке-Фре́йберга (латис. Vaira Vīķe-Freiberga; нар. 1 грудня 1937, Рига, Латвія) — латвійська державна діячка, шостий президент Латвійської Республіки.
| Вайра Віке-Фрейберга латис. Vaira Vīķe-Freiberga | ||
| ||
|---|---|---|
| 8 липня 1999 — 7 липня 2007 | ||
| Попередник: | Ґунтіс Улманіс | |
| Наступник: | Валдіс Затлерс | |
| Народження: | 1 грудня 1937 (85 років) Рига, Латвійська Республіка (1918—1940) | |
| Країна: | Латвія | |
| Освіта: | Університет Вікторії[d], Університет Макгілла і Торонтський університет | |
| Шлюб: | Imants Freibergsd | |
| Автограф: | ||
| Нагороди: | Grand Medal of the Latvian Academy of Sciencesd (1997) Konrad Adenauer Awardd (2010) Marcel Vincent Priced (1992) Премія Ганни Арендтd (2005) премія «Золота тареля»d Почесний доктор Страсбурзького ніверситетуd Doctor Honoris Causa at the Vytautas Magnus Universityd почесний доктор Університету Оттавиd почесний доктор Університету Макгіллаd honorary doctor of the Tbilisi State Universityd Walter Hallstein Prized (2006) Pierre Chauveau Medald | |
| Медіафайли у Вікісховищі | ||
| Висловлювання у Вікіцитатах |
Спецпосланець генерального секретаря ООН, віцеголова Групи експертів з довгострокового майбутнього Європейського Союзу, співголова Міжнародної ради Міжнародного центру Нізамі Гянджеві.
Життєпис Редагувати
Батько — моряк Карлис Вікіс (латис. Kārlis Vīķis), мати — Аннемарія Віке (латис. Annemarija Vīķe), у дівоцтві Ранькє (Raņķe). Через кілька тижнів після народження дочки її батько трагічно загинув в Атлантиці. Пізніше її мати знову вийшла заміж за моряка Едґарса Хермановічса (Edgars Hermanovičs).
31 грудня 1944 року сім'ю евакуювали до Німеччини через наступ сталінських військ. Початкову освіту здобула в латиській школі в таборі біженців в Любеку (Німеччина) й у французькій жіночій гімназії в Касабланці (Марокко).
Коли Вайрі виповнилося 16 років, сім'я переселилася до Канади, де Вайра працювала клерком у банку та сортувальницею листів. У Канаді здобула вищу освіту, ступінь бакалавра з англійської мови та ступінь магістра з психології. А потім і докторський ступінь у галузі експериментальної психології в університеті Макгілла. Володіє латиською (це її рідна мова), французькою, англійською, німецькою, іспанською, трохи італійською та португальською мовами. Російську не вивчила, хоча почала вивчати 1999 року.
З 1965 по 1998 р. — професор психології в Монреальському університеті (Universite de Montreal). Вела курси з психофармакології, психолінгвістики, наукової теорії. Вона проводила дослідження в галузі психології про процеси пам'яті, мови і мислення, включаючи вплив ліків. Серед латвійської еміграції відома роботами з латвійським дайнами (народними піснями), їхньою поетикою та структурою.
Була президентом відділення французької мови Канадської академії наук (Royal Society of Canada). Починаючи з 1957 року працювала вихователем молоді та фахівцем із фольклору серед латвійців, що проживають за кордоном. Вела активну діяльність і в керівництві національних і міжнародних наукових організацій. Працювала представником Канади й головою наукової програми НАТО «Людський фактор» у Брюсселі. Була запрошена представником Канади — консультантом у комісії з конституційних реформ парламенту Бразилії (1989). Була президентом ряду наукових організацій. Отримала Велику медаль Латвійської академії наук та нагороди багатьох інших академій. Співавтор бази даних Сонячних дайн і загальних дайн, автор і співавтор семи книг про латвійські дайни.
У 1997 році переїхала з Канади до Латвії. 19 жовтня 1998 року призначена директором Інституту Латвії, який відповідає за формування образу країни у світі.
Президентство Редагувати
10 червня 1999 р. взяла участь у виборах президента Латвійської Республіки. Віке-Фрейберга не була фаворитом виборів, а лише запасною кандидаткою соціал-демократів, але всі кандидати, висунуті в першій фазі виборів, більшості голосів депутатів Сейму не отримали. 17 червня 1999 року Сейм обрав Вайру Віке-Фрейбергу Президентом Латвійської Республіки й 8 липня вона вступила на посаду. 20 червня 2003 р. переобрана президентом як єдина висунута кандидатка.
За конституцією Латвії (ст. 53), президент не несе політичну відповідальність за свою діяльність, але Віке-Фрейберга проявила значну зовнішньополітичну активність й увійшла до списків Forbes 100 найвпливовіших жінок світу 2005 і 2006. За її президентства в 2004 році Латвія вступила до ЄС і НАТО, направила свій військовий контингент в Ірак. Виступає за засудження злочинів радянського комуністичного режиму. Стала на той момент єдиним президентом з країн Балтії, що приїхала до Москви на святкування 60-річчя Перемоги 9 травня 2005 року, при цьому залишаючись націоналісткою: так, у 2004 році в інтерв'ю вона висловилася з приводу порівняння мовних ситуацій у Бельгії та Латвії наступним чином: «Там це іншомовне населення століттями жило. А що в нас, у Латвії? Нелегальна, жорстока, тоталітарна іноземна окупація. Тому цей приклад не підходить». Етнополітику Латвії вона резюмувала так: «Їм треба прийняти, що це незалежна країна, і стати латвійцями: російського походження, але латвійцями».
15 вересня 2006 р. кандидатура Вайри Віке-Фрейберги була офіційно висунута трьома балтійськими країнами (Латвією, Литвою, Естонією) на пост Генерального секретаря ООН. 5 жовтня Вайра Віке-Фрейберга відкликала свою кандидатуру.
Після президентства Редагувати
Зараз продовжує займатися активною громадською діяльністю, зокрема є членом Європейської ради з толерантності та взаємоповаги, міжнародної неурядової організації, зайнятої виробленням ініціатив та пропозицій щодо поліпшення ситуації у сфері толерантності в Європі.
У 2007 році разом із чоловіком заснувала консалтингову компанію VVF Consulting, яка в 2008 році виграла оголошений Лієпайською думою конкурс на проведення аналізу політики розвитку Лієпаї.
Нагороди Редагувати
- Латвійський Орден Трьох зірок
- Орден князя Ярослава Мудрого I ст. (Україна, 27 квітня 2006) — за визначний особистий внесок у розвиток українсько-латвійських відносин
- нагороди інших держав
Шлюб і сім'я Редагувати
Чоловік — Імантс Фрейбергс, президент Латвійської асоціації інформаційних технологій і телекомунікацій. Син Карлис живе в Латвії, дочка Індра працює в Лондоні.
Примітки Редагувати
- Енциклопедія Брокгауз / Hrsg.: Bibliographisches Institut & F. A. Brockhaus, Wissen Media Verlag
- Munzinger Personen
- . Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 26 січня 2017.
- ↑ Указ Президента України від 27 квітня 2006 року № 330/2006 «Про нагородження В. Віке-Фрейберги орденом князя Ярослава Мудрого»
Література Редагувати
- Л. В. Губерський. Віке-Фрейберга Вайра // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
Посилання Редагувати
| Вікіцитати містять висловлювання від або про: Вайра Віке-Фрейберга |