ВЛ22м (ВЛ22 модернізований) — радянський шестивісний електровоз постійного струму. Виготовлявся з 1947 по 1958 рр. Конструктивно став продовженням електровозу ВЛ22, основною відмінністю є наявність потужніших тягових двигунів ДПЕ-400. Перший радянський електровоз який надійшов в масштабне виробництво (побудовано більше ніж півтори тисячі одиниць). Останній представник сімейства сурамських локомотивів.
| ВЛ22м | |
|---|---|
| | |
| Основні дані | |
| Головні конструктори | Б.В.Суслов |
| Роки будування | 1946—1958 |
| Країна будування | СРСР |
| Завод | НЕВЗ |
| Разом побудовано | 1542 (включаючи прототип) |
| Країни експлуатації | СРСР |
| Ширина колії | 1524 мм |
| Рід служби | вантажний, пасажирський |
| Технічні дані | |
| Рід струму і напруга у контактній мережі | постійний, 3000 В, 6000 В (ВЛ22и) |
| Конструкційна швидкість | до 100 км/год |
| Осьова формула | 0-30-0+0-30-0 |
| Довжина локомотива | 16 442 мм (по вісям автозчеплення) |
| Зчіпна вага | 132 т |
| Система регулювання | Реостатно-контакторна |
| Тип ТЕД | ДПЭ-400А, НБ-411 |
| Електричне гальмування | Рекуперативне |
| Діаметр коліс | 1200 мм |
ВЛ22м у Вікісховищі |
Історія появи двигуна ДПЕ-400 ред.
В 1940 році завод «Динамо» виготовив шість тягових електродвигунів ДПЭ-400 годинною потужністю по 400 кВт кожний. Двигуни були спроектовані під керівництвом інженера А. Б. Іоффе. Двигуни встановили на дослідному електровозі ВЛ22-178, локомотив відправили на Закавказьку залізницю. Після експлуатації електродвигунів в 1941—1945 рр. інженери отримали відмінні результати випробувань. Великою перевагою даних двигунів була можливість заміни попередніх двигунів ДПЭ-340 без переробки механічної частини електровоза, тому що остів, головні та додаткові полюси були однотипні з раніше застованим тяговим двигуном ДПЕ-340. Потужність нового двигуна підвищили за рахунок збільшення швидкості обертання якоря, для чого знов були спроєктовані якір і колектор двигуна.
Нові технічні характеристики дали змогу підняти конструктивну швидкість з 70 до 75 км/год, величину струму годинного режиму з 250 ампер до 290 ампер, потужність годинного режиму на 16 %.
Нові тягові двигуни ДПЕ-400 виявились значно легшими, ніж тягові двигуни ДК-3А електровозу серії СКу , що дало змогу зменшити шкідливі наслідки для верхнього будування колії від значної «необресоренної маси».
Електровоз ред.
У червні 1946 року завод «Динамо» побудував перший після війни електровоз ВЛ22-184 з новими ТЕД. Цей електровоз став останнім магістральним електровозом, виготовленим заводом «Динамо». Подальше виробництво було перенесене на Новочеркаський електровозобудівний завод (НЕВЗ). Перший магістральний електровоз, позначений ВЛ22М−185, НЕВЗ виготовив 7 березня 1947 року.
Література ред.
- Раков В. А. Электровозы серии ВЛ22М // Локомотивы отечественных железных дорог 1845 - 1955. — 2-е изд., перераб. и доп. — М. : Транспорт, 1995. — С. 416 - 420. — ISBN 5-277-00821-7.
- Раков В. А. Электровозы серии ВЛ22М, Электровозы серии ВЛ22И // Локомотивы отечественных железных дорог 1956 - 1975. — М. : Транспорт, 1999. — С. 16 - 20, 45 - 47. — ISBN 5-277-02012-8.
Посилання ред.
- Стаття про ВЛ22м по матеріалам книг В. А. Ракова [ 29 серпня 2016 у Wayback Machine.]
- ВЛ22м під час виконання маневрів. Серпень 2006 р. [ 12 березня 2012 у Wayback Machine.]
| Це незавершена стаття про залізничний транспорт. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |