Андрі́й Григо́рович В'я́злов (* 1862, Волинська губернія — † 16 жовтня 1919, Кам'янець-Подільський) — політичний і громадський діяч, юрист; генеральний суддя і міністр юстиції в Українській Державі.
| Андрій Григорович В'язлов | |
|---|---|
| | |
| 3-й Міністр юстиції Гетьманського уряду України | |
| 24 жовтня 1918 — 14 листопада 1918 | |
| Попередник | Романов Олексій Федорович |
| Наступник | Рейнбот Віктор Євгенович |
| Народився | 1862 Володимир-Волинський повіт, Волинська губернія, Російська імперія |
| Помер | 16 жовтня 1919 Кам'янець-Подільськ, УНР |
| Відомий як | політик |
| Громадянство | Українська Держава |
| Національність | українець |
| Alma mater | Юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка |
| Політична партія | Конституційно-демократична партія і Українська партія соціалістів-федералістів |
| Релігія | православ'я |
| Підпис | |
| Медіафайли у Вікісховищі | |
Біографічні відомості Редагувати
Андрій Григорович В'язлов народився в 1862 році у Волинській губернії в селянській родині.
1890 р. закінчив Київський університет.
Працював на різних судових посадах: помічником секретаря в Луцькому і Житомирському окружних судах; секретарем Житомирського окружного суду; судовим слідчим Старокостянтинівського повіту. З 1899 — мировий суддя в Звенигородському повіті Київської губернії.
Був обраний депутатом I Державної думи від Київської губернії в 1906 році. Член Української парламентської громади та Союзу автономістів, кадет. В парламенті входив до аграрної комісії. Брав участь в підготовці законопроєкту «Про автономію України». Підписав конституційно-демократичний земельний законопроєкт «42-х», підтримавши ідею часткового відчуження землі шляхом її викупу по справедливій оцінці. Не поділяв програму конституційних-демократів з національного питання, відстоював вимоги національно-територіальної автономії України. Підписав законопроєкт про громадянську рівність.
За підписання «Виборзької відозви» (акція депутатів Першої Державної думи) у 1906 році засуджений до тримісячного тюремного ув'язнення та позбавлений адвокатської практики.
Від 1907 року працював у приватному страховому товаристві. Член київської «Просвіти» і ТУПу.
У 1915 році — уповноважений комітету Південно-Західного фронту Всеросійського союзу міст.
Від березня 1917 року — Волинський губернський комісар Тимчасового уряду. У березні-квітні 1917 року — член тимчасового ЦК Союзу автономістів-федералістів, від червня того ж року — УПСФ.
У період Центральної Ради 17 квітня 1918 року В. Г. В'язлов призначений начальником головної тюремної управи з правами товариша народного міністра судових справ.
В Українській Державі Андрій В'язлов —- генеральний суддя, сенатор Адміністратичного генерального суду, від 24 жовтня 1918 року — міністр юстиції. За наказ про звільнення з-під арешту Симона Петлюри був ув'язнений.
У 1919 році — голова управи українського Червоного Хреста.
Помер Андрій Григорович В'язлов від тифу 16 жовтня 1919 року в Кам'янці-Подільському.
Література Редагувати
- Осташко Т. С. В'язлов Андрій Григорович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.ю — С. 670
- Довідник з історії України. — 2-ге вид. — К., 2001. — С. 137.
- Осташко Т. С. В'язлов Андрій Григорович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2001. — Т. 1 : А. — 823 с. — ISBN 966-02-2075-8. — С. 670.
- I Государственная Дума: Алфавитный список и подробные биографии и характеристики членов Государственной Думы. М., 1906 (рос.)
- Депутаты с территории Украины и деятельность их в Государственной Думе. // «Украинский вестник», 1906, № 11
- Єфремов С. Пам'яті А. В'язлова. // «Промінь», 1919, 15 жовтня
Посилання Редагувати
- В'язлов Андрій Григорович [ 29 липня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.