Павло́ Іва́нович Бірюко́в (рос. Бирюков Павел Иванович; *3 (15) листопада (1860), (Івановське), Костромська губернія — †10 жовтня 1931, (Женева)) — російський (літератор), (біограф) (Льва Толстого).
Бірюков Павло Іванович | |
---|---|
Бирюков Павел Иванович | |
Бірюков Павло Іванович | |
Народився | 3 (15) листопада (1860) (Івановське), Костромська губернія |
Помер | 10 жовтня 1931 (70 років) (Женева) |
Країна | Російська імперія (Російська СФРР) Швейцарія |
Діяльність | (літератор) |
Alma mater | (Військово-морська академія імені М. Г. Кузнєцова) |
Знання мов | російська[1][2] |
|
Біографія
Народився в дворянській сім'ї. Навчався в (Пажеському корпусі), морському училищі (1880). 1884 року закінчив гідрографічне відділення (Морської академії).
Покинувши військову службу, переїхав у Москву, де 1884 року зустрівся з Львом Толстим. Бірюков зазнав сильного впливу особистості та вчення Толстого, став своєю людиною в будинку письменника.
Бірюков був одним з ініціаторів створення та організатором видавництва «Посередник» («Посредник»), а в 1886—1888 роках був його фактичним керівником.
У 1892—1893 роках Бірюков був найближчим співробітником Толстого в організації допомоги селянам Самарської та Рязанської губерній, які голодували. Брав діяльну участь у долі (духоборів), яких переслідував уряд.
Від 1898 року жив із перервами за кордоном, де підтримував стосунки з російською революційною еміграцією.
1907 року Бірюков поселився в своєму селі Івановське, служив у земстві.
1901 року почав працювати над створенням детальної біографії Толстого. Перші два томи «Біографії Льва Миколайовича Толстого» побачили світ у 1906—1908 роках. Редагував Повне зібрання творів Толстого, яке видавав Ситін. Був одним з організаторів Толстовської виставки в Москві в Історичному музеї (1911 рік), що дало початок Музею Толстого. У 1920-х роках керував у Музеї Толстого рукописним відділом.
У середині 1920-х років Бірюков виїхав у Канаду. Там він тяжко захворів. Дружина перевезла його в Швейцарію, де 1931 року Бірюков помер.
Твори
- Биография Льва Николаевича Толстого. — Т. 1—4. — Москва — Петроград, 1922—1923.
Чотиритомна праця Бірюкова, присвячена Толстому, стала першою докладно розробленою біографією великого письменника. Родзинкою цієї праці було те, що при роботі над нею Бірюков користувався порадами самого Толстого.
- Краткая биография Л. Н. Толстого. Москва, 1908, 1912.
- Гонение на христиан в России в 1895 г. [ 1 березня 2010 у Wayback Machine.] З післямовою Л.М. Толстого.
- Духоборы. 1901.
- Духоборец Пётр Васильевич Веригин (Doukhobor Pierre Vériguine). Издание Международной Лиги Антимилитаристов, 1903.
- Духоборцы: Сборник статей, воспоминаний, писем и других документов. Посредник, 1908. 236 с.
- (Малёванцы). История одной секты. 1905. 29 с.
- История моей ссылки // О минувшем: Сборник. СПб, 1909.
- Роль и значение сектантства в строительстве новой жизни [ 8 травня 2008 у Wayback Machine.] // «Вестник Духовных Христиан Молокан» (Москва), № 1-2, 1925.
Література
- Булгаков В. Ф. Лев Толстой, его друзья и близкие: Воспоминания и рассказы. — Тула, 1970.
- Смирнова О. Судьба любопытного издания // СП-Культура. — 2001. — 20 июля.
- Сапрыгина Е. Ивановское — дворянское гнездо Бирюковых // Губернский дом. — 2001. — № 4—5. — С. 59—67.
- Григоров А. Костромской биограф Льва Толстого // Костромская старина. — 1991. — № 2. — С. 33—34.
- Шифман А. Живые нити // Вопросы литературы. — 1977. — № 4.
Посилання
- Письменники. Бірюков Павло Іванович [ 27 вересня 2007 у Wayback Machine.] (рос.)
- Хронос. Бірюков Павло Іванович [ 10 травня 2007 у Wayback Machine.] (рос.)
- (Bibliothèque nationale de France) BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- CONOR.Sl
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет