Білоруський фронт (1939) — оперативно-стратегічне об'єднання радянських військ, що існувало на час вторгнення Червової армії до Польщі з 11 вересня по 14 листопада 1939 року.
| Білоруський фронт | |
|---|---|
| Белорусский фронт | |
| Колона радянської піхоти просуваються територією Польщі після вторгнення 1939 року | |
| На службі | 11 вересня — 14 листопада 1939 |
| Країна | СРСР |
| Вид | Червона армія |
| Чисельність | фронт |
| Війни/битви | Радянське вторгнення до Польщі |
| Командування | |
| Визначні командувачі | Командарм другого рангу М. П. Ковальов |
Історія Редагувати
11 вересня 1939 року у ході підготовки Червоної армії до військового походу в Західну Україну з управління Білоруського Особливого військового округу були сформоване Польове управління округу для керівництва військами Білоруського фронту на чолі з командувачем військами фронту командармом 2-го рангу Ковальовим М. П.
14 вересня Військова рада отримала директиву Народного комісара оборони СРСР маршала Радянського Союзу Ворошилова К. Є. і начальника Генерального штабу РСЧА командарма 1-го рангу Шапошникова Б. М. № 16633 про початок наступу проти Польщі та завданням до 16 вересня таємно висунути війська на радянсько-польський кордон і бути готовими до наступу.
З 16 вересня до складу Білоруського фронту увійшли 3-тя, 4-та, 10-та та 11-та загальновійськові армії.
17 вересня війська фронту були включені до складу Дієвої армії. До початку воєнних дій чисельність фронту становила 200,8 тис. осіб. Білоруському фронту протистояло 45 тисяч польських солдатів і офіцерів, велика частина яких не була об'єднана в армійські формування і практично не мала озброєння. Уздовж кордону з БРСР розміщувалися частини корпусу прикордонної охорони в кількості 8 тис. осіб. Найбільш боєздатною була оперативна група «Полісся», якою командував генерал Ф. Клееберг.
О 05:40 17 вересня 1939 року війська Білоруського фронту без оголошення війни вдерлися на територію незалежної держави Польщі та протягом наступних декількох днів окупували територію Західної Білорусі. Збройні зіткнення між радянськими та польськими військами відбувалися за Молодечно, Ліду, Воложин, Щучин, Столін, Скідель, Новогрудок, Гродно, Вільно, Августівський ліс. Білоруський фронт втратив 996 чол. убитими і 2002 пораненими. У полон було взято 60202 польських військовослужбовців, у тому числі 2066 офіцерів.
14 листопада народний комісар оборони СРСР видав наказ № 00177 «Про перейменування польових управлінь Білоруського та Українського фронтів на управління Білоруського особливого військового округу та Київського особливого військового округу».
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
Література Редагувати
- Н. С. Лебедева. Четвёртый раздел Польши и катынская трагедия. — М.: РГГУ, 1996. — «Другая война. 1939—1945»
- Мельтюхов М. И. Советско-польские войны. Военно-политическое противостояние 1918—1939 гг. (Польская кампания Красной армии: 17—21 сентября [ 13 листопада 2003 у Wayback Machine.]) — М.: Вече, 2001.
- Мельтюхов, Михаил Иванович. Освободительный поход Сталина. — М.: Яуза, Эксмо, 2006. ISBN 5-699-17275-0
Посилання Редагувати
- УПРАВЛЕНИЯ ОБЪЕДИНЕНИЙ И СОЕДИНЕНИЯ. на rkka.ru. Архів оригіналу за 12 лютого 2012. Процитовано 12 листопада 2019.(рос.)
- «Беларускі фронт». Вайсковая аперацыя Чырвонай Арміі ў Заходняй Беларусі. Ч.1: Падрыхтоўка вайсковай аперацыі [ 12 листопада 2019 у Wayback Machine.](біл.)
- Освободительный поход Красной Армии в Польшу [ 2 грудня 2016 у Wayback Machine.]