Ігор Володимирович Білевич — український майстер-різьбяр на дереві, педагог, викладач Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка, сержант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році, Заслужений майстер народної творчості України (2017), доцент (2018).
| Ігор Білевич Білевич Ігор Володимирович | |
|---|---|
| Сержант | |
| | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 4 жовтня 1971 м. Шостка, Сумська область, Українська РСР, СРСР |
| Смерть | 29 вересня 2022 (50 років) під селищем Ямпіль Краматорського району на Донеччині (загинув у ході російського вторгнення в Україну) |
| Національність | українець |
| Alma Mater | Глухівський державний педагогічний інститут (1993) |
| Ступінь | доцент (2018) |
| Військова служба | |
| Приналежність | Україна |
| Вид ЗС | Збройні сили |
| Рід військ | Механізовані війська |
| Війни / битви | Російсько-українська війна |
| Нагороди та відзнаки | |
Життєпис ред.
Ігор Білевич народився 4 жовтня 1971 року в місті Шостка Сумської області. Після закінчення Шосткинської середньої школи № 1 з 1988 по 1993 роки навчався у Глухівському державному педагогічному інституті на Сумщині. Проходив службу в лавах ЗСУ, працював за фахом («Трудове навчання», кваліфікація: «Вчитель загальнотехнічних дисциплін») — учителем трудового навчання. Потім у 1995 році був призначений викладачем кафедри трудового навчання Глухівського державного педагогічного інституту (до 2000 року). З 2000 по 2003 рік навчався в аспірантурі Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова в українській столиці. В 2003 році обійняв посаду викладача кафедри інженерної графіки Національного університету харчових технологій (Київ). Водночас, у 2005—2008 роках (за сумісництвом) працював відповідальним секретарем Національної спілки майстрів народного мистецтва України. У 2008 році перейшов на посаду старшого викладача кафедри художніх виробів з дерева і металу Київського інституту декоративно-прикладного мистецтва і дизайну. Згодом повернувся до своєї альма-матер — старшим викладачем кафедри технологічної і професійної освіти, а з 2018 року — доцентом цієї ж кафедри Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка.
З січня 2015 року Ігор Білевич брав участь у війні на сході України, був учасником бойових дій. Освоївши військову професію артилериста боронив шахту "Бутівка" на північних околицях Донецька. У березні 2016 року демобілізувався та повернувся додому до Глухова, продовжуючи займатися творчістю та вчити цьому студентів Глухівського університету. Окрім педагогічної вів активну громадську діяльність. За підтримки друзів заснував у Глухові фестиваль різьбярства. Для саморозвитку опанував лозоплетіння, ковальство, гончарство, художню обробку шкіри та інші ремесла, вчив цьому студентів. Своїми руками збудував власний будинок. Також захопився мистецтвом володіння шаблею. Разом з товаришем Романом Дзекелевим у 2018 році створив козацький клуб "Гарда".
З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року добровільно пішов до територіального центру комплектування й вступив до лав Збройних сил України. Брав участь у боях на підступах до Києва, потім з травня 2022 року разом із побратимами перебував на передовій у Донецькій області. Загинув 29 вересня 2022 року під селищем Ямпіль на Донеччині. Він кинувся рятувати побратима й отримав осколкове поранення у шию. Чин прощання із загиблим проходив 5 жовтня 2022 року в Глухові біля пам'ятного знаку Героям Небесної сотні. Поховали Ігоря Білевича на Вознесенському кладовищі.
Творчість ред.
Мистецтву різьблення навчався приватно в майстрів Анатолія Колошина, Анатолія Іванькова та Віктора Ворожбита. Всі вони проживали на той час у Новгород-Сіверському на Чернігівщині та згодом стали Заслуженими майстрами народної творчості України. У 2003 році Ігор Білевич став членом Національної спілки майстрів народного мистецтва України (НСМНМУ) (членський квиток № 734, 2003). Також Ігор Білевич був засновником козацького клубу «Гарда» в Глухівському національному педагогічному університеті імені Олександра Довженка.
Учасник численних мистецьких виставок, починаючи з 1995 року. В 2006 році був куратором Першого всеукраїнського симпозіуму художнього різьблення на дереві. Наступного року також курував проведення Всеукраїнського симпозіуму з лозоплетіння. Обидва вони проходили в Чернігові. Натхненник усеукраїнських фестивалів різьбярства, які проходили в місті Глухові щорічно з 2018 по 2020 роки.
Присвятив себе відродженню та популяризації сіверського сухого різьблення. Майстер також використовував рельєфне та об'ємне різьблення. Виготовляв довбані ложки, ковші, таці, скрині та меблі.
Родина ред.
У загиблого залишилися дружина Світлана та син Володимир.
Нагороди та визнання ред.
- Заслужений майстер народної творчості України (2017);
- Почесна Грамота Міністерства освіти і науки України (2008);
- Почесна Грамота Управління культури і туризму Сумської обласної державної адміністрації (2011);
- диплом Лауреата Всеукраїнського конкурсу якості продукції (товарів, робіт, послуг) «100 кращих товарів України» (регіональний рівень «Найкращі товари та послуги Сумщини 2011» в номінації «Вироби народних художніх промислів»; 2011).
- лауреат Сумської обласної літературно-краєзнавчо-мистецької премії імені Пилипа Рудя (2013);
- Державна стипендія видатним діячам культури і мистецтва (2019);
- переможець конкурсу народної іграшки від Державного музею іграшки.
Ушанування пам'яті ред.
Глухівський міський голова Надія Вайло під час чину прощання запропонувала назвати одну з вулиць міста на честь Ігоря Білевича. Під час розгляду питання перейменування вулиць міста на засіданні виконавчого комітету Надія Вайло запропонувала вшанувати загиблого воїна, видатного глухівчанина Ігоря Білевича, давши його ім’я нинішній вулиці Пушкіна. Це – бажання і ініціатива глухівчан, які і виносяться на публічні консультації з громадськістю, - уточнила вона. Після громадських обговорень та висновку комісії з питань перейменування вулиць та інших об'єктів, які пов'язані з державою-агресором чи історією російсько імперії та СРСР, 1 грудня 2022 року на сесії Глухівської міської ради депутати прийняли рішення перейменувати в Глухові вулицю Пушкіна на вулицю Ігоря Білевича. Це рішення набрало чинності з 1 січня 2023 року.
У червні - серпні 2023 року в Сумському обласному художньому музеї імені Никанора Онацького проходила виставка майстрів народної творчості на згадку про різьбяра із Сіверщини Ігоря Білевича. Свій творчий доробок представили майже 30 учасників з різних куточків Сумщини, які представили понад 170 власноруч виготовлених художніх виробів у 12 номінаціях.
На роковини смерті 29 вересня 2023 року відбувся перший турнір із хортинг фехтування пам'яті Ігоря Білевича, започаткований за ініціативи керівника громадської організації «Козацький клуб «Гарда»» Романа Дзекелева.
Примітки ред.
- Христенко, Лілія (3 жовтня 2022). У боях на Донбасі загинув заслужений майстер народної творчості України Ігор Білевич з Сумщини. Суспільне Новини (укр.). Процитовано 5 жовтня 2022.
- У боях за Україну загинув легендарний глухівчанин Ігор Білевич. https://sts.sumy.ua (укр.). 2 жовтня 2022. Процитовано 5 жовтня 2022.
- ↑ На фронті загинув відомий різьбяр — 50-річний Ігор Білевич. “Він мав золоті руки” - Життєві історії. Експрес онлайн (укр.). Процитовано 26 вересня 2023.
- На війні загинув герой з Глухова. https://sumy.today (укр.). 2 жовтня 2022. Процитовано 2 жовтня 2022.
- ↑ Скакун, Сергій (2 жовтня 2022). На війні загинув герой з Глухова. Данкор онлайн (укр.). Процитовано 2 жовтня 2022.
- ↑ «Віддав життя за Україну»: Глухів прощався з відомим різьблярем Ігорем Білевичем. https://www.yampil.info (укр.). 5 жовтня 2022. Процитовано 5 жовтня 2022.
- ↑ Олександр Соломко, Олена Рашевська, Анна Скрипняк (5 жовтня 2022). У Глухові попрощалися з народним майстром Ігорем Білевичем, який загинув на Донеччині. Суспільне Новини (укр.). Процитовано 6 жовтня 2022.
- ↑ 🔴 📸 «Віддав життя за Україну»: Глухів прощався з відомим різьблярем Ігорем Білевичем. ЯМПІЛЬ.INFO (укр.). 5 жовтня 2022. Процитовано 26 вересня 2023.
- ↑ 🔸 У Глухові перейменовано вулицю Пушкіна: віднині одна із центральних вулиць міста носитите ім’я легендарного глухівчанина Ігоря БІЛЕВИЧА. Газета Кур'єр - ТРК Глухів. Процитовано 5 лютого 2023.
- ↑ Був легендою і навіки житиме в пам’яті. До роковин загибелі майстра і патріота Ігоря Білевича. Глухів.City (укр.). Процитовано 1 жовтня 2023.
- ↑ ВЕРТІЛЬ, Олександр (18 липня 2023). Пам’яті загиблого воїна і митця. Урядовий Кур’єр. Процитовано 26 вересня 2023.
- ↑ Різьбяр із Сумщини отримав відзнаку від Порошенка. Сумські дебати (укр.). 20 листопада 2017. Процитовано 2 жовтня 2022.
- Скакун, Сергій (14 жовтня 2022). У Глухові стартують громадські обговорення щодо дерусифікації топонимів. Данкор онлайн (укр.). Процитовано 14 жовтня 2022.
- Замість Пушкіна – Білевич. У Глухові оприлюднили результати громадського опитування про перейменування. ГЛУХІВ.INFO (рос.). Процитовано 5 лютого 2023.
- У Глухові відбувся турнір із хортинг фехтування, присвячений пам’яті Ігоря Білевича. Глухів.City (укр.). Процитовано 1 жовтня 2023.
Джерела ред.
- В. І. Мороз. Білевич Ігор Володимирович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
- Профайл Білевич Ігор Володимирович на сайті факультету професійної та технологічної освіти Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка
- Указ Президента України від 8 листопада 2017 року № 355/2017 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва »
- Указ Президента України від 8 квітня 2019 року № 111/2019 «Про призначення державних стипендій видатним діячам культури і мистецтва »