Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.
|
Бій за Сватове — бій між частинами Австро-німецьких військ і більшовицькими загонами 17 квітня 1918 в місті Сватове.
| Бій за Сватове | |
|---|---|
| Сторони | |
| більшовики | Австро-Угорщина Німецька імперія |
| Командувачі | |
| Годлевський Климент Ворошилов Белогрудов Кисельов | невідомі |
| Військові сили | |
близько 320 (?)
| точна кількість невідома, мали чисельну перевагу, а також прикриття бронеавтомобілі та кавалерії. |
| Втрати | |
| 40 чол. | невідомо |
Бій за Сватову Лучку між австро-угорськими військами та червоногвардійцями тривав з 3 години ранку до 14 години 17 квітня 1918 року. З більшовицького боку місто обороняв загін моряків Балтійського флоту під командуванням В.М.Годлевського. Зброю їм надала Червона гвардія Харкова (300 гвинтівок, 2 кулемети, 7 револьверів та необхідну кількість патронів).
Австрійцям вдалось прорвати південний фланг. Два радянські загони покинули дві гармати та панічно втікали. До них застосували загороджувальний кулеметний вогонь.
Більшовицький загін (170 осіб) відкрив ураганний вогонь з чотирьох трьох дюймових гармат. Їм вдалось підбити два з семи австрійських бронеавтівок.
На північному фланзі оперував більшовицький загін "Блискавка" під командуванням Белогрудова, який вів вогонь з двох тридюймівок на пульмані. Їм вдалось підбити три австрійських броньовика.
Австрійці на південному фланзі відкрили вогонь з шести гармат. Їм вдалось знищити майже половину особового складу та дві гармати більшовиків. З північного флангу утік червоногвардійський загін з Люботина.
Австрійські гармати влучити по залізничній станції. У цей час на допомогу росіянам підійшов загін Кісєльова (150 осіб). Годлевський спробував здійснити контратаку, однак одна більшовицька гармата вийшла з ладу, а в іншої були убиті усі коні обслуги. Тому, більшовики завантажились у потяг та спробували втекти.
За чотири версти від станції гарматним ударом австрійців було знищено перший вагон та колію. При цьому загинули кілька більшовиків. Як писав Антонов-Овсєєнко - "перетворені у кашу".
Тоді другий вагон перевели на іншу колію і таким чином більшовики змогли утекти. На наступний станції Годлевський відмовився від подальшого командування та передав уцілілу гармату Климу Ворошилову.
Примітки ред.
- Центральний державний архів Радянської Армії, ф. 14, оп. 1, спр. 27, арк. 139; История городов и сёл УССР. Луганская область
- Антонов-Овсеенко В. А.: Записки о гражданской войне, Т.2. стр 239
Джерела ред.
- Антонов-Овсеенко В. А. Записки о гражданской войне, Т.2.