Бій в затоці Велья — одна з бойових сутичок під час Тихоокеанської кампанії. Відбулася в ніч з 6 на 7 серпня 1943 року, в затоці Велья, між островами Велья-Лавелья і Коломбангара.
| Бій в затоці Велья | |
|---|---|
| Друга світова війна, Війна на Тихому океані | |
Есмінець «Стеретт» | |
| Координати: 7°54′ пд. ш. 156°49′ сх. д. / 7.900° пд. ш. 156.817° сх. д. | |
| Сторони | |
| США | Японська імперія |
| Командувачі | |
| Фредерік Мусбраггер | Кадзу Сугіура |
| Військові сили | |
| 6 есмінців | 4 есмінці |
| Втрати | |
| немає | 3 есмінці потонули, 1210 (1115) загиблих |
Склад сторін ред.
| США | Японія |
|---|---|
| есмінець «Данлап» (флагман) | есмінець «Хагікадзе» (флагман) |
| есмінець «Крейвен» | есмінець «Арасі» |
| есмінець «Маурі» | есмінець «Кавакадзе» |
| есмінець «Ленг» | есмінець «Сігуре» |
| есмінець «Стеретт» | |
| есмінець «Стек» |
Передісторія ред.
Після своєї перемоги в битві біля острова Коломбангара японці поспішали закріпитися в цьому регіоні. В містечку Віла на півдні острова був організований великий гарнізон, а для його постачання і доставки підкріплень використовували нічні рейси есмінців — так звані Токійські експреси. 19 липня, 22 липня і 1 серпня доставки пройшли успішно.
Бій ред.
5 серпня японці черговим рейсом Токійського експресу відправили підкріплення на острів Коломбангара — 4 есмінці, з яких 3 були завантажені військами. 6 серпня, в 16:30, японська колона була виявлена з літака і для перехоплення американці вислали до Велья-Лавелья оперативну групу 31.2, яка складалася з 6-ти есмінців під керівництвом коммандера Фредеріка Мусбраггера.
В 23:30 японська колона досягла північно-східного кінця острова Велья-Лавелья, а в 23:33 їх побачив радарний пост «Данлапа». В 23:41 американські есмінці виконали торпедний залп лівим бортом. В 23:44 на «Сігуре» помітили кораблі супротивника і дали залп із 8 торпед, але було пізно — «Арасі» отримав влучання трьох торпед і одразу загорівся (пізніше його добили артилерією і ще однією торпедою, в 0:17 він затонув), «Кавакадзе» (потонув в 23:51) і «Хакікадзе» (потонув в 0:18) також отримали влучання, запалали і втратили хід. «Сігуре» встиг вивернутися від більшості торпед, але одна в нього все ж таки потрапила, на щастя для японців вона не розірвалася. Потім «Сігуре» поставив димову завісу і під її прикриттям зміг відійти. Жодна з японських торпед в ціль не влучила.
Результати бою ред.
Результат став страшним ударом для японського флоту — більше тисячі осіб загинуло і три кораблі потонуло, і все це в результаті одного нічного торпедного бою, в якому, завдяки більш сучасним торпедам, традиційно лідирували японські есмінці. Крім того, за результатами бою стало зрозуміло, що в нічних битвах з'єднання американських есмінців можуть діяти самостійно, без крупних кораблів.
Література ред.
- Brown, David (1990). Warship Losses of World War Two. Naval Institute Press. ISBN 1-55750-914-X.
- Calhoun, C. Raymond (2000). Tin Can Sailor: Life Aboard the USS Sterett, 1939-1945. Naval Institute Press. ISBN 1-55750-228-5.
- Crenshaw, Russell Sydnor (1998). South Pacific Destroyer: The Battle for the Solomons from Savo Island to Vella Gulf. Naval Institute Press. ISBN 1-55750-136-X.
- D'Albas, Andrieu (1965). Death of a Navy: Japanese Naval Action in World War II. Devin-Adair Pub. ISBN 0-8159-5302-X.
- Dull, Paul S. (1978). A Battle History of the Imperial Japanese Navy, 1941-1945. Naval Institute Press. ISBN 0-87021-097-1.
- Hara, Tameichi (1961). Japanese Destroyer Captain. New York & Toronto: Ballantine Books. ISBN 0-345-27894-1.-Firsthand account of the battle by Japanese squadron commander aboard Shigure.
- Hone, Thomas C. (1981). The Similarity of Past and Present Standoff Threats. Proceedings of the U.S. Naval Institute (Annapolis, Maryland) (Vol. 107, No. 9, September 1981): 113–116. ISSN 0041-798X.
- Kilpatrick, C. W. (1987). Naval Night Battles of the Solomons. Exposition Press. ISBN 0-682-40333-4.
- Morison, Samuel Eliot (1958). Breaking the Bismarcks Barrier, vol. 6 of History of United States Naval Operations in World War II. Castle Books. ISBN 0-7858-1307-1.
- Roscoe, Theodore (1953). United States Destroyer Operations in World War Two. Naval Institute Press. ISBN 0-87021-726-7.
Посилання ред.
- Battle of Vella Gulf [ 15 жовтня 2004 у Wayback Machine.] by Vincent P. O'Hara (англ.)
- Семюель Е. Морісон Флот двох океанів. Американський флот під час Другої світової війни [ 20 листопада 2012 у Wayback Machine.]
- Шерман, Фредерік Війна на Тихому океані. Авіаносці в бою [ 3 листопада 2007 у Wayback Machine.]
- Naval Weapons.com: Склад сторін [ 5 квітня 2005 у Wayback Machine.]
Примітки ред.
- Книга: Пол Стівен Далл: Бойовий шлях ІЯФ
- Battle of Vella Gulf [ 15 жовтня 2004 у Wayback Machine.] by Vincent P. O'Hara (англ.)
- Long Lancers [ 5 червня 2011 у Wayback Machine.]: «Хагікадзе» — 178 погибших [ 20 вересня 2010 у Wayback Machine.], «Арасі» — 178 загиблих [ 2019-11-19 у Wayback Machine.], «Кавакадзе» — 169 загиблих [ 27 листопада 2019 у Wayback Machine.] 900 бійців піхоти, 310 вижило з всього загону — 178+178+169+900-310 = 1115