Іва́н Васи́льович Біжан (нар. 25 грудня 1941, Яланець) — генерал-полковник запасу, виконувач обов'язків Міністра оборони України в 1993 році. Кандидат військових наук (2002).
| Біжан Іван Васильович | |
|---|---|
| Перший заступник Державного секретаря Міністерства оборони України | |
| 20 березня 2002 — 6 серпня 2003 | |
| Президент | Леонід Кучма |
| Наступник | посада ліквідована |
| Виконувач обов'язків Міністра оборони України | |
| 4 жовтня 1993 — 8 жовтня 1993 | |
| Президент | Леонід Кравчук |
| Попередник | Костянтин Морозов |
| Наступник | Віталій Радецький |
| Народився | 25 грудня 1941 (81 рік) Яланець, район Томашпіль, Джугастрівський повіт, Губернаторство Трансністрія |
| Відомий як | державний службовець, військовослужбовець |
| Країна | СРСР і Україна |
| Alma mater | Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації і Військова академія бронетанкових військ імені Маршала Радянського Союзу Р. Я. Малиновського |
| Професія | військовий |
| Звання | Генерал-полковник |
| Нагороди | |
| Медіафайли у Вікісховищі | |
Біографія Редагувати
Закінчив Військову академію бронетанкових військ та Військову академію Генерального штабу.
Командував мотострілецькою дивізією в Середньоазіатському військовому окрузі. Командир армійського корпусу. Був радником командувача армії Збройних сил Куби. Звідти прибув до Приволзько-Уральського військового округу, де командував загальновійськовою армією. Згодом був заступником начальника Головного управління Генерального штабу ЗС СРСР.
З 24 грудня 1991 до 27 травня 1992 Іван Біжан працював заступником Міністра оборони України.
З 27 травня 1992 до 24 березня 1993 був першим заступником Міністра оборони України.
З 24 березня 1993 до 14 березня 1996 — знову обіймав посаду заступника Міністра оборони України. З 4 до 8 жовтня 1993 він паралельно виконував обов'язки Міністра оборони України.
З 14 березня 1996 до 8 лютого 2002 — вдруге працював першим заступником Міністра оборони України.
5 березня 2002 Іван Біжан був звільнений з військової служби в запас за віком. До того він паралельно до своїх інших посад керував Київським гарнізоном. Через це Іван Біжан командував військовими парадами, які відбувались на Хрещатику в 1994 (перший парад в незалежній Україні) — 2001 рр.
З 20 березня 2002 до 6 серпня 2003 Іван Біжан був першим заступником Державного секретаря Міністерства оборони України.
Нагороди Редагувати
- орден «Че Ґевари» (Республіка Куба, 1988);
- орден Богдана Хмельницького III ступеня (1996);
- ордена Богдана Хмельницького II ступеня (2001);
- нагороди СРСР.
Примітки Редагувати
- ↑ . esu.com.ua. Архів оригіналу за 15 січня 2021. Процитовано 13 січня 2021.
- . Архів оригіналу за 7 січня 2015. Процитовано 6 січня 2015.
- УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 13/1991 «Про заступника Міністра оборони України»
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 309/1992 «Про призначення першого заступника Міністра оборони України»
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 101/1993 «Про призначення заступника Міністра оборони України»
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 183/1996 «Про призначення генерал-полковника І. Біжана першим заступником Міністра оборони України»
- УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 418/1993 «Про виконуючого обов'язки Міністра оборони України»
- УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 434/1993 «Про Міністра оборони України»
- УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 114/2002 «Про звільнення І. Біжана з посади першого заступника Міністра оборони України»
- УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 211/2002 «Про звільнення І. Біжана з військової служби»
- . Архів оригіналу за 18 липня 2011. Процитовано 18 липня 2011.
- УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 274/2002 «Про призначення І. Біжана першим заступником Державного секретаря Міністерства оборони України»
- УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 815/2003 «Про звільнення І. Біжана з посади першого заступника Державного секретаря Міністерства оборони України»
- . Архів оригіналу за 6 березня 2022.
Посилання Редагувати
- Президент України своїм указом звільнив генерал-полковника Івана Біжана з військової служби в запас за віком [ 25 вересня 2019 у Wayback Machine.]