Біва́к (від нім. biwak), бівуа́к (фр. bivouac) — у військовій справі — стоянка військ або учасників походу, експедиції тощо поза межами населеного пункту для ночівлі або відпочинку; похідний табір.
При виборі місця для бівуаків враховувалася можливість швидко зайняти вигідну бойову позицію, а також зручність підтримки зв'язку, наявність питних джерел тощо. Обладнання та влаштування бівуаків, порядок розміщення на ньому військ суворо регламентувалися. Особовий склад, артилерія, кухні, а також коні, обози розташовувалися у встановленому порядку, на визначених дистанціях і інтервалах.
Термін «бівуак» нині маловживаний.
У альпінізмі розрізняють сидячий бівуак, холодний бівуак (холодна ночівля) і висячий бівуак.
Джерела Редагувати
- Радянська військова енциклопедія. «А—БЮРО» // = (Советская военная энциклопедия) / Маршал Советского Союза А. А. ГРЕЧКО — председатель. — М. : Воениздат, 1976. — Т. 1. — С. 468. — ISBN 00101-030. (рос.)
Див. також Редагувати
Посилання Редагувати
- бивуак [ 24 листопада 2011 у Wayback Machine.]