Бурлака Леонід Антонович

Леонід Антонович Бурлака (нар. 9 жовтня 1938, Одеса, УРСР) — радянський, український кінооператор-постановник. Член НСКУ (1969). Заслужений діяч мистецтв України (1994). Кавалер ордена «За заслуги» III ступеня (2009).

Леонід Бурлака
Ім'я при народженні	Леонід Антонович Бурлака
Дата народження	9 жовтня 1938(1938-10-09) (85 років)
Місце народження	Одеса, УРСР
Громадянство	СРСР →  Україна
Alma mater	Всеросійський державний інститут кінематографії
Професія	кінооператор
Кар'єра	з 1956 року
Членство	НСКУ
Нагороди	Заслужений діяч мистецтв України (1994) Орден «За заслуги» ІІІ ступеня Орден «За заслуги» (2009)
IMDb	ID 0122091

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Бурлака.

Життєпис

У дитинстві жив з батьками в центрі Одеси поблизу з площею Карла Маркса (нині Катерининська площа), де знімалося багато фільмів. Приходив туди зі своїми дворовими приятелями — дивився, цікавився, спостерігав процес фільмування. Старший брат маленького Льоні захоплювався фотографією — зацікавив і навчив його фотосправі. З цього все і почалося. Після закінчення школи не став вступати до інституту, а пішов працювати проявником плівки на Одеську телестудію, яка тільки була організована. Почав свою діяльність на Одеському телецентрі в 1956 році — освітлювачем, асистентом оператора, оператором.

З 1961 року почав працювати на Одеській кіностудії, ще не закінчивши інститут.

У 1963 році закінчив операторський факультет ВДІКу в Москві. Дипломна робота: «Молодожон» (1963, у співавт. з В. Авлошенком). Майстер курсу — О.В. Гальперін, який в різні роки виховав масу прекрасних операторів (В. Нахабцев, А. Мукасей, О. Рибін, М. Агранович, І. Міньковецький, Н. Ардашников, Д. Долінін, Г. Маранджян, В. Якушев та ін.).

Після закінчення інституту у Л. Бурлаки була можливість залишитися в Москві, але він повернувся в рідне місто.

З 1963 р. — оператор Одеської кіностудії художніх фільмів.

Зняв понад 40 прокатних фільмів і близько 20 телевізійних. Працював з такими режисерами, як Петро Тодоровський, Григорій Поженян, Валентин Козачков, Вадим Лисенко, Віктор Жилін, Ігор Апасян, Радомир Василевський, Володимир Рябцев, Олександр Амелін та ін.

Найвідоміша операторська робота Леоніда Бурлаки — картина Станіслава Говорухіна «Місце зустрічі змінити не можна» (1979, 5 с).

Як режисер у 1990 році поставив короткометражний фільм «Ва-же-лі»/(рос.)«Ры-ча-ги» за мотивами однойменного оповідання Олександра Яшина.

Член Національної спілки кінематографістів України (1969).

Фільмографія

Режисер-постановник:

• «Ва-же-лі»/(рос.)«Ры-ча-ги» (1990, к/м; за оповід. О. Яшина)

Оператор-постановник:

• «Молодожон» (1963, у співавт. з В. Авлошенком; реж. В. Ісаков)
• «Вірність» (1965, співавт.) — картина відзначена преміями Міжнародного (Венеція) (1965) та Всесоюзного (Київ) (1966) кінофестивалів
• «Прощавай» (1966)
• «Вулиці говорять» (1967, т/ф)
• «Окрема думка» (1967)
• «Ескізи» (1969, т/ф)
• «Поїзд у далекий серпень» (1971)
• «Мушкетери 4 „А“» (1972)
• «Посилка для Світлани» (1974)
• «Прямую своїм курсом» (1974)
• «Хлоп’ята їхали на фронт» (1975) — картина отримала приз на 5-му Республіканському фестивалі дитячих і юнацьких фільмів, Київ (1976)
• «Чарівне коло» (1976, 2 серії)
• «Солдатки» (1977)
• «Місце зустрічі змінити не можна» (1979, 5 серій)
• «Золоті черевички» (1981)
• «Взяти живим» (1982, 3 серії)
• «Двоє в пісках» (1984)
• «Поки не випав сніг...» (1984)
• «В одне єдине життя» (1986)
• «Топінамбури» (1987)
• «На своїй землі» (1987)
• «Спадкоємниця Ніки» (1988, у співавт.)
• «Павутиння» (1992)
• «Він своє отримає» (1992)
• «Тринь-бринь» (1994)
• «Без нашийника» (1996) — картина отримала приз і диплом «за найкращий фільм» на V Відкритому фестивалі фільмів для дітей та юнацтва в Сумах—96 (Україна) і ряд інших
• «Як коваль щастя шукав» (1999) та ін.

Примітки

1. . Архів оригіналу за 1 червня 2016. Процитовано 11 жовтня 2016. 
2. . Архів оригіналу за 7 лютого 2016. Процитовано 11 жовтня 2016. 
3. . Архів оригіналу за 12 серпня 2016. Процитовано 11 жовтня 2016. 
4. Верность (1965) на kino-teatr.ru [ 29 листопада 2016 у Wayback Machine.](рос.)
5. «Без ошейника» (1995) на kino-teatr.ru [ 13 жовтня 2016 у Wayback Machine.](рос.)

Джерела

• Проект газеты «Тихая Одесса»: Видеоочерк «Бриллиантовая Одесса. Леонид Антонович Бурлака» (2015) на youtube.com(рос.)
• Леонид Бурлака на сайті IMDb (англ.)
• Енциклопедія Сучасної України: Бурлака Леонід Антонович [ 16 січня 2018 у Wayback Machine.]
• Фільмографія на kino-teatr.ru [ 11 лютого 2018 у Wayback Machine.](рос.)