Булла Карл Карлович

Карл Ка́рлович Булла́ (Карл Оствальд Булла, *1853 або 1855 — †1929) — російський фотограф німецького походження, котрого називають батьком фоторепортажу в Росії.

Булла Карл Карлович
нім. Carl Oswald Bulla
Народився	26 лютого 1855(1855-02-26) Ґлубчице, Глубчицький повіт, Республіка Польща
Помер	2 грудня 1929(1929-12-02) (74 роки) Сааремаа, Естонія
Країна	Російська імперія Естонська Республіка
Діяльність	фотограф
Роки активності	1875 — 1929
Діти	Булла Віктор Карлович
Нагороди	орден «Благородної Бухари»
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Карл Освальд Булла народився в Пруссії у місті Леобшютц (зараз - Ґлубчице, Польща) 26 лютого 1855 (за іншими даними 1853 року) в родині купця. Його батько — Карл Освальд Булла, мати — Ганна, уроджена Шефлер. У 1865 році разом з батьками переїхав у Петербург і поступив на службу у фірму по виготовленню й продажу фотоприладів «Дюпант», спочатку посильним, а згодом лаборантом та учнем.

У двадцятилітньому віці Булла відкриває невеличкий завод по виробництву «моментальних сухих бром-желатинових пластин». Ці пластини згодом набули популярності не тільки у Санкт-Петербургу але й у всій Російській імперії. У лютому 1876 Карл Булла подав прохання про натуралізацію і у червні 1876 отримує громадянство Російської імперії.

У 1875 році Булла відкриває свою першу фотографічну студію на Садовій вулиці, 61 і незабаром ставав модним фотографом. Протягом десяти років, він займається портретною павільйонною фотографією. Потім у 1886 він одержав дозвіл Управління поліції Петербурга, яке дозволяло йому робити фотографії поза студією. Однак він не залишав студійну фотографію але став все більше залучений до зйомок міського життя.

У 1894 році Міністерство внутрішніх справ дозволяє друк поштових карток приватного виготовлення. Після чого Карл Булла відкриває друкарню для друку поштових листівок і починає працювати в жанрі фоторепортажу. В його інтереси входять вуличні сцени, архітектура, транспортні засоби й представники самих різних професій від пожежного до сестри милосердя. Знімки в його виконанні публікуються на сторінках найвідоміших російських і закордонних журналів, що робить його дуже популярним. Він стає піонером репортажного портрету, фотографує Федора Шаляпіна, Льва Толстого, Іллю Рєпіна. У 1904 році Булла одержує дозвіл знімати «види столиці, а також торжества в Найвищій присутності», і стає Офіційним фотографом Міністерства Імператорського двору, Імператорської Публічної бібліотеки, Управління Санкт-Петербургского градоначальства, Російського товариства Червоного хреста, Імператорського Російського пожежного товариства та ін. Також він був офіційним ілюстратором журналів «Нива», «Огонек», «Петербургская жизнь», «Столица и усадьбы».

У фотомайстерні Карл Булла працює разом із синами, які продовжують справу батька. В 1916 році Карл Булла остаточно передає їм свою фотографічна справа, а сам їде у Естонію на острів Сааремаа, де мирно закінчує свої дні у 1929 році, знімаючи етнографічний матеріал і навчаючи місцевих жителів мистецтву фотографії.

Сини

Карл Булла та його сини

Після відставки Карла Булли його фірмою керували його сини, Олександр та Віктор, котрі також стали знаменитими фотографами. Віктор Булла був автором серії фоторепортажів російсько-японської та Першої світової воєн. Згодом знімав події революції в жовтні 1917 року, створив цикл знімків, присвячених Леніну, Зинов'єву, Камєнєву, Сталіну, був штатним фотографом Смольного. Однак за доносом у липні 1938 року він був арештований як німецький шпигун.

Олександр Булла за обвинуваченням у контрреволюції був засланий на Біломорканал. Помер у 1934 році.

Роботи

Примітки

1. Deutsche Nationalbibliothek Record #128529296 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
2. Karl Bulla and Sons [ 13 червня 2007 у Wayback Machine.] article on Artproject.ru (рос.)
3. Karl Karlovich Bulla [ 29 вересня 2007 у Wayback Machine.] in Encyclopedia Peoples.ru (рос.)
4. Karl Bulla: The Father of Russian Photo-reporting [Архівовано 7 лютого 2012 у Archive.is] «Глаза и уши Петербурга», 2004

Посилання

• Сайт пам'яті Карла Булли^{[недоступне посилання з лютого 2019]}