Будинок житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець» — будинок архітектора Михайла Анічкіна, розташований на розі вулиці Грушевського та Кріпосного провулку, поряд із Маріїнським парком.
| Грушевського, 28/2 | |
|---|---|
| | |
| 50°26′42″ пн. ш. 30°32′21″ сх. д. / 50.44522777780555600° пн. ш. 30.53928055558333554° сх. д.Координати: 50°26′42″ пн. ш. 30°32′21″ сх. д. / 50.44522777780555600° пн. ш. 30.53928055558333554° сх. д. | |
| Країна | Україна |
| Розташування | Київ |
| Тип | будівля |
| Стиль | конструктивістська архітектураd |
| Медіафайли у Вікісховищі |
Наказом Міністерства культури і туризму № 747/0/16-06 від 7 вересня 2006 року споруда внесена до держреєстру пам'яток архітектури місцевого значення (охоронний номер 393-Кв).
Пам'ятка — одна з найкращих споруд у конструктивістському стилі в Києві, яка характеризує масове житлове будівництво у 1930-х роках.
Історія ділянки ред.
У середині ХІХ сторіччя садиба № 7 (за тодішньою нумерацією) належала княгині Урусовій. Київський краєзнавець Федір Ернст записав перекази старожилів про те, що впродовж 1868—1869 років у флігелі у глибині садиби жив «із цілим своїм гаремом» (з дружинами та дочками) імам Шаміль, керівник національно-визвольної боротьби народів Північного Кавказу проти російських колонізаторів.
Станом на 1882 рік садибою володів князь Валерій Урусов. До 1899 року ділянку придбав Георгій Чаплинський.
Під час революційних подій споруди розібрали і ділянка стояла пусткою до 1928 року.
Будівництво і використання будівлі ред.
У 1928 року ділянку віддали житлово-будівельному кооперативу працівників заводу «Арсенал» під будівництва житла. Будинок «Арсеналець» за проєктом Михайла Анічкіна і Льва Толтуса спорудили у 1930 році.
Первісно напівпідвал займали їдальня, дитячі ясла і садочок на 50 місць, правління кооперативу, пральня. На першому поверсі розміщувались дві крамниці.
1990 року на фасаді з боку Кріпосного провулку встановили бронзову меморіальну дошку з барельєфом Шаміля, виконану скульптором В. Клоковим й архітектором М. Кислим.
29 вересня 2022 року, під час Російсько-української війни, перед будинком і меморіальною дошкою Володимир Зеленський звернувся до народів Кавказу та інших корінних народів Росії, яких забирають на непотрібну для них несправедливу війну. Він наголосив, що Україна захищатиме себе і знищуватиме всіх окупантів. Як казав свого часу Шаміль: «Кожен, хто підняв зброю проти істини, піднімає її на свою погибель». Тому Президент України закликав дагестанців, чеченців, інгушів, осетин, черкесів та іншіх народів відмовлятися від мобілізації, щоб зберегти своє життя.
Архітектура ред.
Чотириповерхова цегляна будівля розрахована на 118 дво- і трикімнатних квартир.
Споруда вздовж вулиці і провулку простяглась великою ламаною лінією. Наріжні секції, які утворюють курдонери, вирізняють оригінальну композицію серед забудови району.
Унаслідок перепаду рівня квартир на висоту сходового маршу входи у дві квартири розміщені на основному майданчику, а в одну — на проміжному.
Будинок зведений у стилі конструктивізму. Виразність будинку досягнута за допомогою загальної конфігурації, акцентного трактування сходових кліток, ритму утилітарних елементів і поєднання жовтої й червоної цегли. Згодом будівлю пофарбували.
Примітки ред.
- ↑ Житловий кооператив «Арсеналець», 1999, с. 335.
- ↑ Київ: провідник, 1930, с. 459.
- . Архів оригіналу за 19 січня 2020.
- ↑ Київ: провідник, 1930, с. 459—460.
- Будинок ЖБК «Арсеналець», 1999, с. 335-336.
- Звернення Президента України до корінних народів Росії: Боріться, щоб не загинути, захищайте свою свободу на вулицях і площах. Сайт Офісу Президента України. 29.09.2022. Процитовано 30.09.2022.
- Звернення ПрезидентаУкраїни Володимира Зеленського до народів Кавказу на YouTube
Джерела ред.
- Гончаренко Марія. Будинок ЖБК «Арсеналець» // Звід пам'яток історії та культури України: Київ. Кн. 1, ч. 1. А — Л / П. Тронько та ін. — К., 1999. — С. 335—336.
- Київ: провідник / Ф. Ернст. — К. : НКО-УСРР — ВУАН, 1930. — 816 с.