Британська латина чи британська вульгарна латина — це різновид вульгарної латини, якою розмовляли у Великій Британії в римський і постримський періоди. Після того як Велика Британія стала частиною Римської імперії, латина стала основною мовою британської еліти та жителів у романізованих південних і східних частинах острова. Тим не менш, вона ніколи повністю не витіснила мову корінних британців, особливо на менш романізованому півночі і заході. Із закінченням римського панування, латина як розмовна мова змінилася староанглійською мовою, у період V—VI століть. В інших кельтських регіонах західної Англії вона проіснувала приблизно до початку VIII століття, і згодом була витіснена місцевими британськими мовами.
| Ця стаття містить перелік посилань, але походження тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність внутрішньотекстових джерел-виносок. (травень 2014) |
Історія Редагувати
На початковому етапі римського панування в 43 році нашої ери, Велика Британія була заселена корінними британцями, які говорили кельтською мовою, відомою як британська. Римська Британія стала провінцією Римської імперії і залишалася нею протягом майже чотирьох сотень років до 409 року, охоплюючи три чверті острова Британія.
Історики часто поділяють Римську Британію на «гірську зону» на півночі і заході країни і «низинну зону» на півдні і сході. Остання була глибше латинізована і мала романо-британську культуру. Зокрема в низинній зоні латина стала мовою більшості міщан, правлячого класу, армії, а після введення християнства й церкви. Британська залишався мовою селянства, яке становило основну частину населення, сільські еліти були, ймовірно, двомовними. У гірській зоні були лише обмежені спроби латинізації, і британська завжди залишалася панівною мовою.
У більшій частині Західної Європи від пізньої античності вульгарна латина розпалася на кілька локально відмінних діалектів, які насамкінець стали романськими мовами. Але в Британії, після закінчення римського панування на початку V століття, вульгарна латина як розмовна мова вимерла. Період, коли саме вульгарна латина вимерла, а також її характер та своєрідність, були приводом наукової дискусії в останні роки.
Див. також Редагувати
Література Редагувати
- Charles-Edwards, Thomas, «Language and Society among the Insular Celts, AD 400—1000», in M. J. Green (ed.), The Celtic World, ed. (London, 1995), pp. 703–36
- Gratwick, A. S., «Latinitas Britannica: Was British Latin Archaic?», in N. Brooks (ed.) Latin and the Vernacular Languages in Early Medieval Britain, (Leicester 1982), pp. 1–79
- MacManus, D., «Linguarum Diversitas: Latin and the Vernaculars in Early Medieval Britain», Perita 3 (1987), pp. 151–88
- Mann, J. C., «Spoken Latin in Britain as evidenced by the Inscriptions», in Britannia 2 (1971), pp. 218–24
- Shiel, N., «The Coinage of Carausius as a Source of Vulgar Latin», in Britannia 6 (1975), pp. 146–8
- Smith, C., «Vulgar Latin in Roman Britain: Epigraphic and other Evidence», in Aufstieg und Niedergang der Römischen Welt 2.29.2 (1983), pp. 893–948
- Snyder, Christopher A. 1996. Sub-Roman Britain (AD 400—600): A Gazetteer of Sites. British Archaeological Reports (BAR) British Series No. 247. Oxford: Tempvs Reparatvm.