Бойко Віталій Федорович (30 вересня 1937, с. Кропивне, Ніжинський район, Чернігівська область, Українська РСР, СРСР — 30 січня 2020) — український юрист і дипломат. Голова Верховного Суду України з 21 грудня 1994 по 24 жовтня 2002. Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Молдова у 1993–1994. Міністр юстиції України (1990—1992).
| Бойко Віталій Федорович | |
|---|---|
| | |
| Голова Верховного Суду України | |
| 21 грудня 1994 — 24 жовтня 2002 | |
| Президент | Леонід Кучма |
| Попередник | Бутенко Георгій Андрійович |
| Наступник | Маляренко Василь Тимофійович |
| 1-й Міністр юстиції України | |
| 2 серпня 1990 — 20 березня 1992 | |
| Президент | Леонід Кравчук |
| Наступник | Кампо Володимир Михайлович |
| Народився | 30 вересня 1937 с. Кропивне, Ніжинський район, Чернігівська область, Українська РСР, СРСР |
| Помер | 30 січня 2020 (82 роки) |
| Відомий як | адвокат, суддя, дипломат |
| Громадянство | Україна |
| Національність | українець |
| Alma mater | Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого |
| Професія | юрист |
| Нагороди | |
Біографія Редагувати
Народився 30 вересня 1937 р. у селі Кропивне (Ніжинський район), (Чернігівська область). Після закінчення у 1954 р. Ніжинського технікуму підготовки культурно-освітніх працівників завідував сільським клубом. З 1956 по 1959 р. проходив строкову військову службу.
У 1963 р. закінчив Харківський юридичний інститут і був обраний суддею Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська, а наступного року — призначений головою цього суду й очолював його упродовж десяти років. З лютого 1973 р. по березень 1976 р. обіймав посаду заступника голови Дніпропетровського обласного суду, протягом наступних десяти років очолював Донецький обласний суд.
У січні 1986 року призначений першим заступником Міністра юстиції.
У період із 1990 р. по 1992 р. обіймав посаду Міністра юстиції України. Саме тоді міністерство розробило основні положення, що лягли в основу законів «Про власність», «Про економічну самостійність України» та інших нормативних актів. Це було непростим завданням, оскільки вносилися зміни в законодавчі акти у зв'язку з набуттям Україною незалежності, по-новому формулювалися окремі положення закону, починаючи з Кримінального кодексу, були внесені зміни до закону «Про судоустрій України», приймалися нові закони, зокрема, «Про статус суддів».
Очолюючи Міністерство юстиції, одночасно виконував і обов'язки Голови Центральної виборчої комісії з виборів народних депутатів України (1989—1992 рр.). Займався також організацією виборів першого Президента України, проведенням Всеукраїнського референдуму з питань незалежності України. І ця робота була дуже відповідальною, оскільки рішення Центральної виборчої комісії тоді не можна було оскаржити до суду — вони були остаточними й оскарженню не підлягали.
З 1992 р. по 1993 р. працював завідувачем відділу оборони, національної безпеки, правопорядку і надзвичайних ситуацій Кабінету Міністрів України.
З березня 1993 р. — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Молдова.
З 21 грудня 1994 р. обраний Головою Верховного Суду України й очолював його до виходу у відставку 24 жовтня 2002 р. Суддя вищого кваліфікаційного класу.
Ініціатор багатьох законопроєктів та пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства України, здійснення у державі судово-правової реформи. Входив до складу Ради при Президентові України з питань реформування судової системи України та до Вищої ради юстиції. Був одним із організаторів Спілки юристів України.
Нагороджений Почесними грамотами Президії Верховної Ради УРСР (1987) та Верховної Ради України (2001, 2002), Почесною відзнакою Президента України (1996), орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (2001), Почесною відзнакою Ради суддів України (2002). Заслужений юрист України (1997).
Примітки Редагувати
- Указ Президента України від 20 березня 1992 року № 173/92 «Про призначення Міністра юстиції України»
- . Архів оригіналу за 30 січня 2020. Процитовано 30 січня 2020.
- ↑ . logos-ukraine.com.ua. Архів оригіналу за 8 травня 2021. Процитовано 4 січня 2020.
- . dovidka.com.ua. Архів оригіналу за 22 лютого 2015. Процитовано 4 січня 2020.
- ↑ . esu.com.ua. Архів оригіналу за 17 серпня 2021. Процитовано 4 січня 2020.
- Бойко Віталій Федорович. hcj.gov.ua.
- Указ Президента України від 22 серпня 1996 року № 752/96 «Про нагородження Почесною відзнакою Президента України»
- Указ Президента України від 27 листопада 2001 року № 1157/2001 «Про відзначення державними нагородами України»
- Указ Президента України від 29 вересня 1997 року № 1067/97 «Про присвоєння В. Бойку почесного звання "Заслужений юрист України"»
Література Редагувати
- В. М. Матвієнко. Бойко Віталій Федорович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
Посилання Редагувати
- Біографія Бойко Віталій Федорович [ 20 січня 2004 у Wayback Machine.]
| Попередник: | 1-й Міністр юстиції України Бойко Віталій Федорович 2 серпня 1990 — 20 березня 1992 | Наступник: |
Міністр юстиції УРСР Зайчук Володимир Гнатович 1970 — 2 серпня 1990 | Кампо Володимир Михайлович 1992 |
| Попередник: | Голова Верховного Суду України 21 грудня 1994 — 24 жовтня 2002 | Наступник: |
Бутенко Георгій Андрійович | Маляренко Василь Тимофійович |