Іва́н Андрі́йович Блажке́вич (1892, с. Воля Якубова Дрогобицького повіту Галичини — 1969, м. Львів) — український політичний і громадський діяч, правознавець.
| Іван Андрійович Блажкевич | |
|---|---|
| Народився | 1892 с. Воля Якубова Дрогобицького повіту Галичини |
| Помер | 1969 м. Львів |
| Поховання | |
| Національність | українець |
| Діяльність | адвокат |
| Відомий завдяки | український політичний і громадський діяч |
| Партія | УНДО |
Життєпис Редагувати
Блажкевич Іван Андрійович народився 1892 р. у селі Воля Якубова Дрогобицького повіту у багатодітній сім'ї. Був дворідним братом Андрія Мельника, голови проводу ОУН.
Початкову освіту здобув у рідному селі. Після закінчення Дрогобицької гімназії студіював право у Віденському університеті, який успішно закінчив, здобувши фах правника. Навчався також у Віденській Торговельній академії.
Після навчання у Відні повернувся до Дрогобича, де, відбувши приписану адвокатську практику і склавши адвокатський іспит, відкрив власну адвокатську канцелярію. Рівночасно проводив активну громадську діяльність, зокрема у товаристві «Просвіта». З огляду на його високі правничу кваліфікацію, морально-етичні засади і патріотизм керівництво партії УНДО запропонувало йому кандидувати з рамена партії на посла до польського парламенту. Спочатку він відмовився з аргументом: «не хочу … у виборчій кампанії обіцювати селянам те, чого вони хотіли би, а чого дати їм не можу». Та після нагадування про обов'язок служити суспільству, погодився.
1928 року переміг на виборах до польського сейму від партії УНДО. Українська Парляментарна Репрезентація делегувала його як найкращого правника до правничої комісії сейму. Своєю активною діяльністю в правничій комісії, ерудованістю, чіткістю формулювань здобув авторитет серед колег та журналістів. Згодом відійшов від партії УНДО через угодовську, на його думку, позицію партії в українсько-польському протистоянні. Залишаючись у рядах опозиції продовжував боронити права українців у польському сеймі. 1928–30 — посол до польського сейму. Було вчинено невдалий замах, причиною якого була його принципова позиція в захисті інтересів українців. У середині тридцятих років був арештований польською окупаційною владою і перебував під арештом коло шести місяців у Самбірській тюрмі.
1939 року на пропозицію німецької окупаційної влади відмовився очолити міську управу Дрогобича. У вересні був арештований органами НКВД і до 1941 року поневірявся без суду в тюрмах Дрогобича, Самбора, Старобільська (Донеччина). У червні 1941 року з тюрми був висланий в Казахстан, Кустанайську область, де тривалий час працював сторожем у колгоспі. Його дружина Наталія, з родини Кашуб (м. Дрогобич), ще у 1940 році разом з мамою була вислана в Казахстан, Кустанайську область. Повернулася вона додому у Дрогобич з матір'ю у 1945 році. Через рік відпустили з каторги і виснаженого недолею Івана Блажкевича.
Згодом він з дружиною переїздить до Львова. Там йому запропонували роботу адвоката, від якої він відмовився. Працював бібліотекарем у середній школі № 44 імені Тараса Григоровича Шевченка, дружина — секретаркою. Проживали до смерті у Львові по вулиці Маркіяна Шашкевича, 2 у комунальній квартирі на чотири сім'ї.
Іван Блажкевич помер у Львові 5 жовтня 1969 року. Похований на Янівському цвинтарі, поле № 8.
Наталія Теодорівна Блажкевич (дівоче Кашуба) померла у Львові у 1975 році. Похована у Львові на Янівському цвинтарі, поруч з чоловіком і матір'ю Кашубою Євфемією Іванівною (дівоче Круліцька), поле № 8. Поруч похована братова Кашуба Михайлина Андріївна (дівоче Варивода).
Нащадки проживають у Львові (Україна), Стокгольмі (Швеція), Баффало (США) та Торонто (Канада).
Література Редагувати
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Дрогобиччина — земля Івана Франка. Голова Редакційної колегії Лука Луців. Наукове товариство ім. Шевченка. Український архів. Том XXV.- Ню Йорк-Париж-Сидней-Торонто, 1973. — 854 с. Згадки на сторінках: 75; 79; 219; 220; 226; 236; 247; 477; 509; 542; 549; 567; 578;600.
- Роман Пастух. Вулицями старого Дрогобича. Львів, «Каменяр», 1991. Згадки на сторінках: 24; 85; 129; 131; 138.
- Дрогобиччина — земля Івана Франка. Упорядник і редактор Михайло Шалата. Наукове товариство ім. Шевченка. Том 4 — Дрогобич, видавнича фірма «Відродження», 1997. Згадки на сторінках: 264, 720.
- Базар Михайло. Воля Якубова — мала батьківщина Андрія Мельника. Краєзнавчий нарис. Новели. — Дрогобич: Коло, 2006. — 112 с.