Бетті Парсонс (англ. Betty Parsons 31 січня 1900 року Нью-Йорк - 23 липень 1982 року, Саутолд[en] на Лонг-Айленді), американська художниця, скульптор, галерист, арт-дилер і колекціонер ; найбільшу популярність принесла їй робота по просуванню в середині XX століття в Америці течії абстрактного експресіонізму. Як багаторічний власник приватної галереї в Нью-Йорку і практикуючий художник, вона підтримувала колег, - ровесників і молодших сучасників, - організовуючи виставки та публікації в пресі, крок за кроком перетворюючи вчорашніх невлаштованих маргіналів в респектабельних законодавців художньої моди.
Бетті Парсонс | |
---|---|
Народилася | 31 січня 1900[…] Нью-Йорк, Нью-Йорк, США |
Померла | 23 липня 1982[…] (82 роки) Нью-Йорк, Нью-Йорк, США |
Країна | США |
Діяльність | художниця, скульпторка, галерист, арт-дилерка, колекціонер мистецтва, рисувальниця |
Галузь | живопис |
Знання мов | англійська |
Членство | American Abstract Artistsd |
Напрямок | Абстрактний експресіонізм |
У шлюбі з | Schuyler Livingston Parsonsd |
|
Біографія ред.
Юність і перші кроки в мистецтві ред.
Бетті Бірн Пірсон народилася в 1900 році, і була середньою з трьох сестер. Вона походила з дуже заможної сім'ї. Привілейоване дитинство Бетті проходило в Нью-Йорку, Ньюпорті, Палм-Біч (в останніх двох місцях родина володіла заміськими будинками) і в Парижі.
У віці десяти років Бетті була зарахована в престижну школу для дівчаток міс Чапін в Нью-Йорку ( Chapin School[en]) і провела тут 5 років, з 1910 по 1915 рік. Хоча вчилася юна леді посередньо, зате познайомилася і здружилася тут з багатьма майбутніми компаньйонками і однодумницями.
У 1913 році Бетті відвідує в Нью-Йорку Міжнародну виставку сучасного мистецтва Armory Show ; свіже дитяче враження від грандіозної виставки раз і назавжди повернуло її долю в напрямку мистецтва.
Навесні 1920 року Бетті виходить заміж за Скайлера Лівінгстона Парсонса, 8-ма роками старшого її, представника одного з найстаріших сімейств Нью-Йорка. Після трьох років шлюбу пара розійшлася. У той час вони жили в Парижі, і Бетті вирішує залишитися в Європі, щоб отримати художню освіту. Вона вступає до академії Гранд-Шомьєр і, зробивши вибір на користь скульптури, починає брати уроки у живого класика Еміля-Антуана Бурделя, а також у авангардистів українського походження Олександра Архипенка та Осипа Цадкіна.
Професійна кар'єра ред.
Бетті Парсонс була одним з провідних арт-дилерів Нью-Йорка. У вересні 1946 року вона відкрила галерею власного імені на п'ятому поверсі будинку № 15 на 57-й вулиці[en] на Манхеттені, в престижному районі Нью-Йорка, на південь від Центрального парку. Виставковий простір галереї раніше належав арт-дилеру Мортімеру Брандту, у якого Бетті Парсонс працювала протягом двох років, коли він розширив спектр своїх (вельми консервативних раніше) інтересів, відкривши розділ сучасного живопису. Керувати цим розділом в 1944 році він і запросив Бетті Парсонс.
Виставка, що відкриває галерею (після переоформлення приміщення на ім'я нової власниці в 1946 році) була присвячена живопису індіанців північно-західного узбережжя США. Організатором її виступив художник і теоретик Барнетт Ньюман за участю скульптора Тоні Сміта.
Вивчаючи сучасне мистецтво в 40-х - 50-х роках, Бетті Парсонс багато працює з абстрактними експресіоністами.
Ось далеко не повний список художників, які співпрацювали з галереєю Бетті Парсонс:
- Ханс Хофманн (1880—1966)
- Бредлі Уокер Томлін (1899—1953)
- Марк Ротко (1903—1970)
- Адольф Готліб (1903—1974)
- Кліффорд Стілл (1904—1980)
- Барнетт Ньюмен (1905—1970)
- Леон Полк Смит[en] (1906—1996)
- Лі Краснер (1908—1984)
- Джексон Поллок (1912—1956)
- Роберт Мазеруелл (1915—1991)
- Річард Пусет-Дарт (1916—1992)
- Теодорос Стамос (1922—1997)
До кінця 50-х, коли течія абстрактного експресіонізму перейшла в більш розмірене русло, вона починає підтримувати зародки руху мінімалізму і поп-арту, зосередившись на більш молодому поколінні американських художників. В тому числі:
- Агнес Мартін (1912—2004)
- Джозеф Корнелл (1903—1972)
- Форрест Бесс[en] (1911—1977)
- Ед Рейнхардт (1913—1967)
- Сол Стейнберг (1914—1999)
- Еллсуорт Келлі (1923—2015)
- Роберт Раушенберг (1925—2008)
- Джаспер Джонс (1930 —)
- Річард Таттл (1941 —)
Гомосексуальність ред.
Хоча Бетті Парсонс цілком відкрито говорила про свої любовні стосунки з жінками в 20-е і 30-е, в подальшому вона висловлювалася більш стримано. Професійно займаючись новими формами американського мистецтва після повернення з Європи Парсонс, користуючись сформованим в 40-х - 50-х роках сприятливим фоном міжнародного поширення абстрактного експресіонізму, всі сили віддає дилерству. Пізніше, рефлексуючи з приводу становища художника в світі, що змінився, в своїх текстах вона пропонує визначення художньої абстракції, як інакшості (difference) .
Суспільне визнання ред.
На схилі років, в 1981 році багаторічна і надихаюча інших вірність мистецтву була винагороджена врученням Бетті Парсонс щорічної премії мера Нью-Йорка ( Culture ) з формулюванням «За видатний внесок у культурне життя міста Нью-Йорка » . Вона прийняла нагороду з рук свого колеги, арт-дилера Лео Кастеллі, який перерахував півдюжини видатних і процвітаючих художників, виведених з безвісності зусиллями Бетті Парсонс.
Живопис і скульптура Бетті Парсонс ред.
У пізніх роботах Бетті Парсонс, в яких вона поєднує інтерес до архітектоніки скульптури з імпровізаційною і барвистою музикальністю живопису, прочитується м'яка мрійливість, спогади про безтурботний рай дитинства.
Створюючи численні асамбляжі (мабуть, ці невеликі речі Парсонс - найбільш оригінальний внесок художниці в історію американського постмодернізму), в якості матеріальної основи вона використовує своєрідні «дари моря»: викинуті на берег, стерті морськими хвилями уламки дощок. Глядач може трактувати їх на свій смак; або як послання невідомих богів, або як звуки благання про допомогу, що доносяться з потонулого судна. Недарма в цих зібраних з фрагментів акумуляціях часто виникає образ далекого вітрила.
Зображення в мережі ред.
- , між 1943 і 1982. Папір, гуаш. 22.7 x 30.0 см; Смітсонівський музей американського мистецтва
- . Дерево, акрил 61,0 × 53,6 × 3.8 см.
- З пташиного польоту 1975. Дерево, акрил 43,2 × 33,0 × 2.5 см.
- . Полотно, акрил 117.0 x 156.3 см; англ. Смітсонівський музей американського мистецтва
- Без назви, 1978 [ 23 липня 2015 у Wayback Machine.] . Розфарбована конструкція; дерево, 61,0 × 38,1 см.
- Totem materia-R, 1980 [ 23 липня 2015 у Wayback Machine.] . Фарбований ассамбляж (дерево, метал) 76,2 × 45,7 × 7.6 см.
- Без назви, 1980 [ 23 липня 2015 у Wayback Machine.] . Дерево, акрил 50,8 × 80,0 × 14.6 см.
- Експозиція живопису Бетті Парсонс фото 1 [ 4 березня 2015 у Wayback Machine.] і 2 [ 4 березня 2015 у Wayback Machine.] в Нью-Йоркській галереї Spanierman Modern. Березень 2010 року.
Література ред.
Heléne Aylon (b. 1931). The Parsons Effect: An interview from Jan. 19, 1977 (Introduction by Judith E. Stein) // Art in America : журнал. — 2023. — 2 November. — P. 132–139. — ISSN 0004-3214. з джерела 1 грудня 2014.
- Peters, Lisa N. and William H. Gerdts. [1] — New York : Spanierman Modern, 2008. — 16 с. — ISBN 0945936907. з джерела 4 березня 2016 Архивная копия от 4 марта 2016 на Wayback Machine
- The Painted Sculpture of Betty Parsons. — Naples Museum of Art, 2005. — 79 с. — ISBN 097730180X.
- Anne Cohen DePietro. Shaping a Generation: The Art and Artists of Betty Parsons / Helen A. Harrison. — Huntington, NY : Heckscher Museum of Art, 1999. — 76 с.
- Lee Hal. Betty Parsons: Artist, Dealer, Collector. — New York : Harry N. Abrams, Inc, 1991. — 192 с. — ISBN 0810937123.
- Betty Parsons. Contemporary art from the estate of Betty Parsons: (exhibition and auction on November 9, 1983). — New York : Christie's, 1983.
- Lawrence Alloway; Betty and Bryan Robertson. Betty Parsons: Paintings, Gouaches and Sculpture 1955—1968: Exhibition catalogue. Nov-Dec 1968. — London : Whitechapel Gallery, 1968. — 23 с.
Примітки ред.
- ↑ RKDartists
- ↑ Betty Parsons — 2008.
- ↑ SNAC — 2010.
- Museum of Modern Art online collection
- http://americanabstractartists.org/current-members/past/
- https://books.google.co.uk/books?id=ga31CwAAQBAJ&pg=PA189
- Перша персональна виставка [ 6 січня 2020 у Wayback Machine.] прошла в галереї Бетті Парсонс в 1958 році.
- Ann Gibson (PhDa, Department of Art, Університет Стоні-Брук). Lesbian Identity and the Politics of Representation in Betty Parson's Gallery // Journal of Homosexuality[en] : журнал. — 1994. — Vol. 27, no. 1-2 (2 November). — P. 245-270. — ISSN 1540-3602. — DOI: .
- Опис церемонії вручення премії [ 25 липня 2015 у Wayback Machine.] Мера Нью-Йорка Еда Коча, опублікований в Нью-Йорк Таймс 24 червня 1981 року.
Посилання ред.
- Цифровий архів галерейних записів і особистих паперів Бетті Парсонс; в тому числі 2 магнітофонних інтерв'ю [ 26 жовтня 2014 у Wayback Machine.] ( 1969 [ 30 листопада 2014 у Wayback Machine.] і 1981, звук / 5 хв. [ 30 листопада 2014 у Wayback Machine.] ) В Архіві американського мистецтва Смітсонівського інституту
- Сторінка художниці на TheArtStory.org [ 7 серпня 2016 у Wayback Machine.]
- Живопис і скульптура Бетті Парсонс на аукціонах останніх років / Mutualart.com [ 23 липня 2015 у Wayback Machine.]
- «Два життя Бетті Парсонс» [ 19 серпня 2016 у Wayback Machine.] : Стаття Керол Стрікленд[en] в Нью-Йорк Таймс, 1992.