Беспа́лов Іван Антонович (12 листопада 1914 — 13 березня 1989) — Герой Радянського Союзу, в роки радянсько-німецької війни заступник командира батальйону автоматників моторизованої 65-ї гвардійської танкової бригади 9-го гвардійського танкового корпусу 2-ї гвардійської танкової армії 1-го Білоруського фронту, гвардії капітан.
| Іван Антонович Беспалов | |
|---|---|
| Народження | 12 листопада 1914 Аргаяшський район, СРСР |
| Смерть | 13 березня 1989 (74 роки) Київ, Українська РСР, СРСР |
| Поховання | Берковецьке кладовище |
| Країна | СРСР |
| Роки служби | 1941—1946 |
| Партія | КПРС |
| Звання | Майор |
| Командування | батальйон автоматників |
| Війни / битви | Радянсько-німецька війна |
| Нагороди |
Біографія ред.
Народився 12 листопада 1914 року в селі Губернське Аргаяшского району Челябінської області в родині робітника. Росіянин. Член КПРС з серпня 1944 року. Закінчив неповну середню школу та школу товарознавців держторгівлі.
У 1941 році призваний до лав Червоної Армії. У 1942 році закінчив курси інструкторів при Тюменському військовому піхотному училищі і був направлений у діючу армію. Воював на 1-му Білоруському фронті. Був чотири рази поранений.
Гвардії капітан І. А. Беспалов відзначився на початку березня 1945 року в бою за місто Камін, нині польське місто Камінь-Поморський. На чолі роти автоматників з двома танками І. А. Беспалов прорвав оборону і відрізав противнику шляхи відходу. При звільненні міста противнику було завдано великої шкоди в живій силі і техніці.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 31 травня 1945 року за зразкове виконання бойових завдань командування і проявлені при цьому мужність і героїзм гвардії капітану Івану Антоновичу Беспалову присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 6752).
З 1946 року гвардії майор І. А. Беспалов — в запасі. Працював в Тюмені директором універмагу, закінчив Ленінградські вищі торговельні курси, потім Московську вищу торговельну школу. З 1956 року жив у Києві і працював у системі громадського харчування. Помер 13 березня 1989 року. Похований у Києві на Міському кладовищі «Берківці».
Нагороджений орденом Леніна, орденом Червоного Прапора, чотирма орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня, медалями.
Література ред.
- Герои земли Тюменской. 2-е изд., доп. Свердловск, 1975
- Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. М.: Воениз., 1987