Вадим Борисович Бероєв (рос. Вадим Борисович Бероев; 1937—1972) — радянський актор театру і кіно осетинського походження. Заслужений артист РРФСР (1969).
| Бероєв Вадим Борисович | |
|---|---|
| ос. Беройты Барисы фырт Вадим | |
| Дата народження | 10 січня 1937 |
| Місце народження | Khumlagd, Кіровський район, Північно-Осетинська Автономна Радянська Соціалістична Республіка, РСФРР, СРСР |
| Дата смерті | 28 грудня 1972 (35 років) |
| Місце смерті | Москва, СРСР |
| Поховання | |
| Громадянство | СРСР |
| Alma mater | Російський університет театрального мистецтва |
| Професія | актор, кіноактор |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 0077256 |
| Бероєв Вадим Борисович у Вікісховищі |
Біографія ред.
Вадим Бероєв народився 10 січня 1937 року в осетинському селі Хумалаг під Бесланом. Однак родина його прожила там недовго і незабаром переїхала до Львова.
Навчався в 12-й чоловічій школі, в 1954 році закінчив львівську школу № 35. Одночасно навчався в музичному училищі по класу фортепіано.
У 1957 році закінчив ГІТІС імені А. В. Луначарського. Педагоги: Варвара Вронська, Микола Петров і Борис Докутович.
З 1957 року працював в МАДТ імені Моссовета.
З 1962 року, паралельно з роботою в театрі, Бероєв разом з дружиною працював на радіостанції «Юність».
Член КПРС з 1964 року.
Помер 28 грудня 1972 роки від цирозу печінки. Похований в Москві на Введенському (Німецькому) кладовищі (29 уч.).
Сім'я ред.
- Батько — Борис Бодзійович Бероєв
- Мати — Зінаіда Едуардівна Карафа-Корбут
- Жінка — Ельвіра Павлівна Шварьова Бруновська
- Дочка — Олена Вадимівна Бероєва (нар. 1958), акторка
- Онуки — Єгор Бероєв (нар. 1977) і Дмітро Бероєв (нар. 1989)
Фільмографія ред.
- 1963 — «Літаки не приземлилися» — Ріад
- 1965 — «Наш дім» — Микола
- 1967 — Майор Вихор — Майор Вихор
Визнання і нагороди ред.
- Заслужений артист РРФСР (1969).
Примітки ред.
- Малхаз Чочиев. Знаменитый актёр Егор Бероев посетил родное село Хумалаг [ 6 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
Посилання ред.
- Майор Вихрь [ 21 вересня 2020 у Wayback Machine.]
- Майор Вихрь. Биография Вадима Бероева [ 16 лютого 2020 у Wayback Machine.]