Бернардино Мей (італ. Bernardino Mei 1612/1615, Сієна — 1676, Рим ) — італійський художник і гравер доби розвиненого бароко.
| Бернардино Мей | |
|---|---|
| італ. Bernardino Mei | |
| | |
| При народженні | італ. Bernardino Mei |
| Народження | 1615 Сієна |
| Смерть | 1676 |
| Рим | |
| Національність | італієць |
| Країна | Папська держава |
| Жанр | релігійний живопис, алегорія |
| Навчання | в Сієні і в Римі |
| Діяльність | художник, гравер |
| Напрямок | бароко |
| Роки творчості | 1625-1669 |
| Покровитель | римські банкіри родини Кіджі, папа римський Александр ІІІ |
| Вплив | академізм 17 ст., помірний караваджизм |
| | |
| Бернардино Мей у Вікісховищі |
Життєпис Редагувати
Місяць і рік народження митця залишаються невідомими. Народився після 1612 року у місті Сієна. Відомі імена батьків — Селія Самоцци та Джироламо ді Аньйоло. Починав працювати художником мініатюр . Серед перших вчителів — сієнський художник Рутіліо Манетті (1571—1639) та Франческо Рустічі, що помер молодим (1600–1625). Вивчав у рідному місті твори місцевих художників, серед котрих — Рафаелло Ванні, Франческо Рустічі, Джуліано Перччіолі.
1657 року відбув у Рим. Його твори привабили увагу кардинала Фабіо Кіджі, він і сприяв переселенню художника до Рима. Згодом кардинал став папою римським під ім'ям Александр ІІІ.
Виробив художню манеру, надзвичайно наближену до творів майстрів римського академізму. Але знайомство з творами Караваджо та його численних послідовників мало свій вплив і іноді Бернардино Мей полишав академічні і міфологічні сюжети і працював в суворо реалістичній стилістиці ( картина « Шарлатан у Сієні»). Дивним чином серед імперсональних персонажів розміщав фігури реалістичні і індивідуальні. Зміцненню стану у Римі сприяли приятельські стосунки з Лоренцо Берніні, що був художнім диктатором папської столиці, в орбіту послідовників котрого потрапив і Бернардино Мей, тільки в живопису.
В Римі став членом академії св.Луки і в його творах академічної тематики помітні впливи римських майстрів, серед котрих були Маттіа Преті, Андреа Саккі, П'єр Франческо Мола.
Помер у Римі 1676 року.
Вибрані твори Редагувати
- « Шарлатан »
- « Христос жене торговців з храму »
- « Алегорія юстиції »
- « Алегорія миру »
- « Алегорія перемоги »
- « Алегорія чистоти »
- « Олександр Македонський і богині життя Парки ». Художній музей Цинциннаті
- « Видіння св. Єроніма», приватна збірка
- « Лікар відкриває причину хвороби Антіоха », Монте деї Паскі, Сієна
- « Виховання немовляти Геркулеса »
- « Розп'яття зі св. Франциском Ассізьким і св. Агатою та Богородицею»
- « Св. Катерина Сієнська»
- « Бернардо Толомей»
- « Цар Давид спостерігав за купанням Вірсавії»
- « Орест убиває Егісфа і Клітемнестру»
- « Кардинал Роландо Бандінеллі »
- « Страта на хресті апостола Петра »
- « Марія Магдалина »
- « Папа римський Александр ІІІ »
- « Євангеліст Іван »
- « Джакомо Сансідоні »
- « Месса св. Григоія Великого »
- « Поклоніння пастухів немовляті Христу »
- « Фортуна »
Галерея Редагувати
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- Annalisa Pezzo (Dizionario Biografico degli Italiani)
- Giovanni Rosini, Storia della pittura italiana; Luigi Lanzi was unwilling to hasard a guess as to Bernardino's early master (Lanzi, Storia pittorica dell'Italia dal risorgimento delle belle arti fin presso al fine del XVIII secolo, p. 363).
Джерела Редагувати
- Carlo Del Bravo, Presentazione di Bernardino Mei in "Pantheon", XXIV, V, 1966.
- Marco Ciampolini, Bernardino Mei e la pittura barocca a Siena, (catalogo mostra), Firenze 1987
- Simona Sperindei, Gli anni romani di Bernardino Mei : nuovi documenti sulla sua attività, in Il Museo del Barocco Romano: le collezioni Ferrari, Laschena ed altre donazioni a Palazzo Chigi in Ariccia, a cura di Maria Barbara Guerrieri Borsoi e Francesco Petrucci, Roma 2008, pp. 155-158
- Simona Sperindei, Un virtuoso tra Siena e Roma: Bernardino Mei (1612-1676), in "Annali della Pontificia Insigne Accademia di Belle Arti e Lettere dei Virtuosi al Pantheon", XI, 2011, pp. 517-530
Посилання Редагувати
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бернардино Мей