Володимирсько-Берестейська єпархія (уніатська) — адміністративно-територіальна одиниця (єпархія) Унійної церкви у складі Великого князівства Литовського та Корони Королівства Польського періоду існування Речі Посполитої.
Берестейська частина єпархії охоплювала територію Берестейського повіту та Підляського воєводства (без північної частини).
Історія Редагувати
Створена внаслідок переходу Володимирської і Берестейської православної єпархії до уніатства після Берестейської унії 1596.
У XVIII столітті в єпархії існувала посада єпископа-суфрагана Берестейського, який керував північною частиною єпархії. У 1722 році єпархія охоплювала територію 30 000 км², мала 18 деканатів і 489 парафій.
У 1772 році Берестейське суфраганство мало 10 деканатів (Більський, Берестейський, Дорогичинський, Кам'янецький, Кобринський, Мельницький, Поліський, Пружанський, Володавський), 268 парафій і 4 василіянські монастирі.
Після ІІІ-го поділу Речі Посполитої територія єпархії була поділена між Росією, Австрією та Пруссією, а сама вона була ліквідована. 1798 року Павло I частково відновив її у вигляді Берестейської єпархії. А у 1809 році частину було виділено для створення Віленської унійної єпархії, а територію колишньої Супрасльської унійної єпархії було приєднано внаслідок входження Білостока до складу Російської імперії. Після 1828 року Берестейська уніатська єпархія була ліквідована, а її територія включена до Литовської уніатської єпархії.
Єпископи Редагувати
Основна стаття: Володимирські і Берестейські унійні єпископи
Література Редагувати
- Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя / рэд. кал.: Г. П. Пашкоў (галоўны рэд.), Т. У. Бялова і інш. ; мастак З. Э. Герасімович. — 2-е выданне. — Мінск : Выд. «Беларуская Энцыклапедыя імя Пятруся Броўкі, 2007. — Т. 2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч. — ISBN 978-985-11-0392-4. (біл.)