Білліто́н, Белітунг (індонез. Billiton, сучасна — Belitung) — острів Малайського архіпелагу в Індонезії.
| Белітунг індонез. Belitung | |
| | |
| 2°50′ пд. ш. 107°55′ сх. д. / 2.833° пд. ш. 107.917° сх. д.Координати: 2°50′ пд. ш. 107°55′ сх. д. / 2.833° пд. ш. 107.917° сх. д. | |
| Країна | Індонезія |
|---|---|
| Регіон | Банка-Белітунг |
| Тип | острів |
| Висота | 34 м |
| Площа | 4478 км² |
| | |
| Белітунг Белітунг (Індонезія) | |
| Белітунг у Вікісховищі |
Населення — близько 262 тис. осіб.
Географія Редагувати
Площа близько 4850 км². Розташований між Південнокитайським і Яванським морями, на північний захід від острова Калімантан і на схід від острова Банка. Відокремлений протокою Карімата від острова Калімантан і протокою Келаса від острова Банка. Белітунг оточений 135 дрібними островами. Найбільша — гора Танджем, близько 510 м. Ландшафт рівнинний, пересічна висота 60 м, складається з гранітів, сланців. Береги піщані, місцями гранітні масиви. Клімат тропічний, вологий (опадів бл. 3000 мм на рік). Рослинність — вологі вічнозелені тропічні ліси, у центральних областях острова — трав'яні луки.
Історія Редагувати
До 1812 року острів належав султану Палембанга, потім перейшов у володіння Великої Британії, за англо-голландською угодою 1824 року переданий Нідерландам. У 1851 році на острові були виявлені великі родовища олов'яних руд, які спочатку розроблялися приватною голландською компанією за участю уряду.
Адміністративний поділ Редагувати
До 2000 року входив до складу провінції Південна Суматра, потім Белітунг і острів Банка з прилеглими дрібними островами були включені в нову провінцію Бангка-Белітунг. Населення становить 262 357 чоловік (2010), головне місто — Танджунгпандан.
Економіка Редагувати
Видобуток олов'яних руд, глини, кремнезему. Рибальство, тропічне землеробство (копра, перець, пальмова олія, кокоси та ін.).
До острова можна потрапити на одному з 4 щоденних 50-хвилинних авіарейсів з Джакарти.
Примітки Редагувати
- ↑ Indonesian Minister of Home Affairs Decree Number 050-145 of 2022
- . Архів оригіналу за 30 вересня 2013. Процитовано 30 січня 2014.
Література Редагувати
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.