Бельбек

Бельбе́к (крим. Belbek) — річка в Україні, впадає до Чорного моря, за 5 км на північ від Севастопольської бухти.

Бельбек
44°39′45″ пн. ш. 33°32′39″ сх. д. / 44.66270000002777607° пн. ш. 33.54441667002777194° сх. д. / 44.66270000002777607; 33.54441667002777194
Витік	с. Щасливе, Кримські гори
• координати	44°32′21″ пн. ш. 34°03′47″ сх. д. / 44.53920000002777613° пн. ш. 34.06310000002777372° сх. д. / 44.53920000002777613; 34.06310000002777372
Гирло	Чорне море
• координати	44°39′45″ пн. ш. 33°32′39″ сх. д. / 44.66270000002777607° пн. ш. 33.54440000002777822° сх. д. / 44.66270000002777607; 33.54440000002777822
Країни:	Україна
Регіон	Автономна Республіка Крим
Довжина	63 км
Площа басейну:	505 км²
Середньорічний стік	2,7 м³/с
Притоки:	Коккозка, Аджи-Су, Суаткан (ліві), Аїргуль (права)
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Бельбек (значення).

Опис

Довжина 63 км. Площа водозбірного басейну 505 км². Похил 12,5 м/км. Долина V-подібна, нижче утворюється Бельбецький каньйон, у пониззі — ящикоподібна. Заплава шириною в пониззі 450—600 м. Річище шириною 25-30 м. Найповноводніша річка Кримських гір. Використовується на питне водопостачання.

Розташування

Утворюється злиттям двох витоків на північно-західних схилах Головного пасма Кримських гір біля с. Щасливе. Тече територією Бахчисарайського району Криму та в межах міста Севастополь. У верхів'ї створено 3 водосховища, з яких вода тунелем завдовжки 7 км, прокладеним через Головне пасмо Кримських гір, надходить до Ялти.

Притоки

• Коккозка, Аджи-Су, Йол, Суаткан, Біюк-Узенбаш (ліві), Аїргуль (права).

Література

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• «Каталог річок України» [ 21 грудня 2016 у Wayback Machine.]. — К. : Видавництво АН УРСР, 1957. — С. 129. — (№ 2233).
• (рос.) Ресурсы поверхностных вод СССР: Гидрологическая изученность. Том 6. Украина и Молдавия. Выпуск 3. Крым и Приазовье / Под ред. Б. М. Штейнгольца. — Л.: Гидрометеоиздат, 1964. — 128 с.