Белфастська угода або Страсноп'ятнична угода (англ. Good Friday Agreement, The Agreement, Belfast Agreement, або рідше Stormont Agreement, ірл. Comhaontú Aoine an Chéasta, Comhaontú Bhéal Féirste, Comhaontú Stormont) — мирна угода з метою припинення конфлікту в Північній Ірландії, укладена 10 квітня 1998 року між урядами Республіки Ірландії та Великої Британії, закріплена головними партіями Північної Ірландії.
Белфастська угода | |
---|---|
Тип | мирна угода |
Підписано | 10 квітня 1998 |
Підписанти | Велика Британія, Ірландія, Юніоністська партія Ольстера, Соціал-демократична і лейбористська партія, Шинн Фейн, Партія «Альянс», Progressive Unionist Partyd, Northern Ireland Women's Coalitiond, Ulster Democratic Partyd і Labour Coalitiond |
Медіафайли у Вікісховищі |
Головними авторами 65-сторінкової угоди були католицький політик Джон Г'юм та протестантський політик Девід Трімбл. За внесок у підписання угоди обоє отримали Нобелівську премію миру 1998 року.
Головні положення Редагувати
- Північна Ірландія залишилася частиною Великої Британії, але в майбутньому населення краю матиме право більшістю голосів вирішити питання об'єднання острова.
- Політичні угруповання зобов'язалися використовувати лише мирні та демократичні способи діяльності.
- Виникли нові інституції Північної Ірландії та регіональної співпраці:
- Протягом двох років парамілітарні організації повинні були роззброїтися.
- Протягом двох років мали бути звільнені в'язні, пов'язані з парамілітарними угрупованнями, що склали зброю.
- У Північній Ірландії має бути впроваджено нове право в галузі прав людини та рівноправ'я громадян.
- Республіка Ірландія зобов'язалася до зміни тих положень Конституції, що стосуються територіальних претензій щодо Північної Ірландії, а Велика Британія — скасувати Акт про управління Ірландією[en] (Government of Ireland Act 1920).
- Місцеву поліцію буде реформовано: замість Королівської ольстерської поліції[en] (Royal Ulster Constabulary) з'явиться Поліцейська служба Північної Ірландії[en] (Police Service of Northern Ireland).
Референдум Редагувати
Угоду було розіслано всім сім'ям у Північній Ірландії, а 22 травня 1998 року відбулося голосування — як у Північній Ірландії, так і в Республіці. Результати голосування перевершили найсміливіші очікування. Угоду було прийнято абсолютною більшістю голосів в обох частинах острова. Такий результат пояснили втомою від тридцятирічного конфлікту.
За | % | Проти | % | Явка | |
Північна Ірландія | 676.966 | 71,1 | 274.879 | 28,9 | 81 % |
Республіка Ірландія | 1.442.583 | 94,4 | 85.748 | 5,6 | 56 % |
Висновки Редагувати
Белфастська угода не вирішила всіх проблем ані острова, ані регіону. Північна Ірландія досі є поділеною на дві протиставні громади, досі відбуваються марші оранжистів і трапляються акти терору (хоча й дуже рідко). Процес роззброєння є дуже затягнутим (особливо з боку ІРА), через що 2002 року британський уряд призупинив діяльність Асамблеї Північної Ірландії (діяльність відновилася після виборів 26 листопада 2003 року).
Попри реформу поліції, вона досі має низький рівень довіри серед католицького населення. Все ж угода дає шанс на стабілізацію ситуації на острові і цілковитий спокій у майбутньому.
Примітки Редагувати
- . Архів оригіналу за 10 березня 2012. Процитовано 3 грудня 2011.
- Forman, F. N. (2002). Constitutional change in the United Kingdom. University College, London. Constitution Unit. Routledge. с. 71. ISBN 0-415-23035-7.
- ARK: Northern Ireland Elections, The 1998 Referendums [ 9 лютого 2012 у Wayback Machine.]. (англ.)
Література Редагувати
- І. О. Мінгазутдінов. Белфастська угода про врегулювання в Північній Ірландії 1998 // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
Посилання Редагувати
- (англ.)