Бахрам або Вахрам V (*هرام پنجم, бл. 400 —438) — шахиншах Ірану в 420/421-438. Мав прізвисько «Гур», тобто онагр.
| Бахрам V | |
|---|---|
| Бахрам V на полюванні | |
| Народився | 400 |
| Помер | 438 Мідія |
| Країна | Держава Сасанідів |
| Національність | перс |
| Діяльність | суверен, монарх |
| Титул | шахиншах |
| Посада | Шахіншах імперії Сасанідівd |
| Термін | 420/421—438 |
| Попередник | Шапур IV Хосров Узурпатор |
| Наступник | Єздигерд II |
| Конфесія | зороастризм |
| Рід | Сасаніди |
| Батько | Єздигерд I |
| Мати | Шошандухт |
| Брати, сестри | Шапур IV |
| У шлюбі з | Сапунід |
| Діти | 1 син |
|
Життєпис Редагувати
Боротьба за владу Редагувати
Походив з династії Сасанідів. Син Єздигерда I, шаха Ірану, та Шошандухт. Замолоду посварився з батьком через відношення до християнства. Внаслідок цього Бахрама було відправлено у заслання до сасанідського васала аль-Нумана I, володаря Лахмідського емірату. В оазі аль-Хіра (столиці емірату) Бахрам здобув знання з військової справи.
По смерті батька, що відбулася наприкінці 420 або на початку 421 року Бахрам розпочав боротьбу за владу з братами Шапуром IV і Нарсесом, а також висуванцем знаті — Хосровом, представником бічної гілки династії Сасанідів.
Проте 421 року за допомогою війська лахмідського еміра Мундіра I (сина аль-Нумана I), повалив Хосрова і захопив престол. За іранською легендою, Бахрам запропонував Хосрову наступний спосіб довести своє право на царювання: тіара сасанидських царів мала бути покладена між двома левами, і претенденти по черзі повинні були спробувати забрати її у левів. Хосров відмовився від такого випробування, а Бахрам сміливо підійшов до левів і взяв тіару.
Володарювання Редагувати
Із самого початку новий володар Ірану вирішив спиратися на велику земельну знать. В релігійних питаннях надав широку підтримку магам зороастризму, а християни піддавалися жорстоким гонінням. В результаті цих переслідувань єпископи християнської церкви в Ірані скликали собор, на якому було оголошено про відділення іранських християн від Візантії.
Такі дії Бахрама V спричинили війну з Візантійською імперією. У 421 війська візантійців на чолі із Флавієм Ардабурієм вдерлися на північ Месопотамії, взявши в облогу місто Нісібіс. У відповідь Бахрам V змусив ворогів відступити та взяв в облогу місто Феодосіополь в Осроені, але захопити його не зміг, оскільки в цей час у східні сатрапії вдерлися війська ефталів. Тому спочатку шах уклав мир з останніми, погодившись на сплату данини. Потім 422 року замирився з візантійським імператором Феодосієм II: обидві сторони зберегли володіння, а християнам була обіцяна свобода віросповідання.
Слідом за цим Бахрам V рушив проти ефталітів, яким зрештою завдав поразки. До 427 році відновив владу над землями до річки Амудар'я, зокрема поставивши залогу у містах Мерв та Бухара. Намісником східних сатрапій було поставлено брата Нарсеса. У 428 році повалив царя Арташеса IV та приєднав Вірменію до своєї держави.
Слідом за цим вдерся до індійських земель, поставивши кордон своєї держави по річці Інд (південно-східна частина сучасного Пакистану). Тоді ж оженився на дочці місцевого махараджи. Після цього розширив землі Ірану уздовж північної течії Інду. В середині 430-х років намагався приборкати зороастрійське священство та військову аристократію. Помер близько 438 року. Йому спадкував син Єздигерд II.
Легенди Редагувати
З особистістю цього володаря пов'язані численні оповідки, що поширювалися ще за часи його правління, потім в правління інших сасанідських шахів, а також в період Арабського халіфату. Розповіді про його мисливські подвиги, любовні пригоди стали улюбленими темами фольклору, літератури і образотворчого мистецтва багатьох народів Близького Сходу.
Самого Бахарма V пов'язували у фольклорі з образом божества Веретрагни, який уособлює чоловічу силу, дієве чоловіче начало. У часи халіфату та хорезмшахів цей образ перетворився в небесного богатиря. Навіть про смерть Бахрама V створена легенда, за якою під час полювання він провалився разом з конем в глибоку яму і зник в ній.
Родина Редагувати
Дружина — Сапунід, дочка індійського царя Шангала
Діти:
- Єздигерд, шах Ірану
Джерела Редагувати
- Klaus Schippmann: Grundzüge der Geschichte des sasanidischen Reiches. Darmstadt 1990, ISBN 3-534-07826-8.
- Pourshariati, Parvaneh (2008), Decline and Fall of the Sasanian Empire: The Sasanian-Parthian Confederacy and the Arab Conquest of Iran, London and New York: I.B. Tauris, ISBN 978-1-84511-645-3