Микола Пилипович Батюк (19 грудня 1905 — 27 липня 1943) — радянський воєначальник, під час Німецько-радянської війни дивізія під його командуванням відзначився при обороні Сталінграда. Гвардії генерал-майор (1943).
Батюк Микола Пилипович | |
---|---|
Народження | 19 грудня 1905 Охтирка, Харківська губернія, Російська імперія |
Смерть | 27 липня 1943 (37 років) Сталінська область, Українська РСР, СРСР розрив міокардаd |
Поховання | Святогірськ |
Країна | СРСР |
Освіта | Постріл |
Партія | КПРС |
Звання | генерал-майор |
Командування | Q55660044? і 79th Guards Rifle Divisiond |
Війни / битви | Друга світова війна |
Нагороди | |
Батюк Микола Пилипович у Вікісховищі |
Біографія ред.
Микола Пилипович Батюк народився 19 грудня 1905 року в місті Охтирка, нині Сумської області України. Українець. Після закінчення школи працював муляром на Тростянецькому цукровому заводі, потім — у Харківському коммунстрое.
У 1927 році призваний у Червону Армію. З 1930 року член ВКП(б). Службу проходив у 23-ї стрілецької дивізії. За 14 років служби пройшов шлях від червоноармійця до командира полку. У 1938 році закінчив вищі офіцерські курси «Постріл». У вересні 1939 року брав участь у визвольному поході Червоної армії в Західну Україну, де був контужений розривом польської гранати[джерело не вказане 4020 днів]. Це послужило однією з причин його настільки ранньої смерті в 1943 році.
Початок Великої Вітчизняної війни зустрів під Каунасом на посаді командира 89-го стрілецького полку. Після початку бойових дій вивів полк з-під загрози оточення. Надалі командував полком у боях на Північно-Західному фронті. 15 вересня 1941 року був легко поранений під Демянском. У грудні того ж року направлений у Томськ (Сибірський військовий округ) для формування 284-ї стрілецької дивізії і незабаром став її командиром.
На початку липня 1942 року в районі станції Касторная під Воронежем дивізія отримала бойове хрещення. Протягом 5 діб дивізія вела запеклі бої, затримуючи просування німецьких військ.
У другій половині вересня 1942 року дивізія під командуванням Н. Ф. Батюка прибула на Сталінградський фронт і була включена до складу обороняється в місті 62-ї армії. За наказом командувача армією дивізія зайняла оборону в районі Мамаєва кургану, при цьому підполковник Батюк завчасно вжив заходів для вивчення та впровадження у підпорядкованих військах нових тактичних прийомів ведення бою в міських умовах. На місці командир дивізії вміло організував оборону і систему вогню дивізії, що дозволило їй довгий час утримувати займані позиції. Багато часу проводив на передньому краї, вивчаючи обстановку і керуючи боєм. Серед солдат отримав прізвисько «вогнетривкий». Велику увагу приділяв розвитку снайперського руху. Саме в його дивізії народилася бойова слава Героїв Радянського Союзу В. Р. Зайцева і В. І. Медведєва.
За два місяці оборонних боїв дивізія завдала супротивнику великі втрати в живій силі і техніці і при цьому зберегла свою боєздатність.
У січні 1943 року частини дивізії перейшли від оборони до наступу і незабаром очистили від оточених німецьких військ частина міста, полонивши при цьому близько 3000 солдатів і офіцерів і трьох генералів.
Після завершення Сталінградської битви 284-я стрілецька дивізія була нагороджена орденом Червоного Прапора і перетворена в 79-ю гвардійську стрілецьку дивізію. Н. Ф. Батюк був нагороджений орденами Червоного Прапора і Кутузова 2-го ступеня, а також медаллю «За оборону Сталінграда», 1 березня 1943 року йому було присвоєно військове звання «генерал-майор».
Надалі до середини липня 1943 року дивізія займала оборону на правому березі р. Сіверський Донець і з початком Ізюм-Барвінківської наступальної операції перейшла в наступ. В останній день операції 27 липня 1943 року Микола Пилипович Батюк раптово помер від розриву серця.
Похований у місті Святогірську на горі Артема, поруч поховані Герої Радянського Союзу Ілля Захарович Шуклин і Олександр Кирилович Сечкін. Там же знаходиться братська могла радянських бійців, які загинули в боях за визволення Славяногорська та Слов'янського району.
«Ми поховали його біля пам'ятника Артему, на березі Північного Донця, потім перенесли його останки в Сталінград, на Мамаєв-курган, бо він був душею битви за Мамаїв курган, за місто на Волзі».
Пам'ять ред.
Постановою Виконкому Міськради № 20/508 від 25.08.1954 ім'ям Н. Ф. Батюка названа вулиця в Волгограді. Також його ім'я носять вулиці в Слов'янську, Охтирці та Горлівці.
Див. також ред.
Примітки ред.
- Александр ДМИТРИЕВСКИЙ Огнеупорный Батюк[недоступне посилання з лютого 2019]
- Архів оригіналу за 8 листопада 2016. Процитовано 27 січня 2018.
- Зайцев В. Г. «За Волгой земли для нас не было. Записки снайпера.» — М.: Современник. 1981.
- . Архів оригіналу за 10 серпня 2014. Процитовано 27 січня 2018.
- Нагородний лист в електронному банку документів «Подвиг Народу»
- . Архів оригіналу за 1 вересня 2017. Процитовано 27 січня 2018.
- http://militera[недоступне посилання з лютого 2019]. lib.ru/memo/ russian/chuykov/11.html
- . Архів оригіналу за 27 січня 2018. Процитовано 27 січня 2018.
- Волгоград на Яндекс картах
- . Архів оригіналу за 27 січня 2018. Процитовано 27 січня 2018.
- . Архів оригіналу за 27 січня 2018. Процитовано 27 січня 2018.
- Горловка на Яндекс Картах
Література ред.
- Сталінградська битва. Липень 1942 — лютий 1943: енциклопедія / під ред. М. М. Загорулько. — 5-е изд., испр. і дод. — Волг.: Видавець, 2012. — С. 64. — 800 с.
Посилання ред.
- Батюк Микола Пилипович [ 17 січня 2018 у Wayback Machine.] на сайті Міністерства оборони Російської Федерації