Барятинський Іван Федорович (1689 - 1738) — князь, генерал-лейтенант, генерал-аншеф, гвардії бригадир, головний командир Малоросійського тимчасового Правління гетьманського уряду (з 17 червня по 27 листопада 1736 року та з 30 грудня 1736 по 18 лютого 1738 року). , Сенатор Російської імперії (1730-1738 рр.), Московський генерал-губернатор (1735-1737 рр.)
Барятинський Іван Федорович Барятинский Иван Фёдорович | ||
1730 — 1738 | ||
---|---|---|
| ||
1736 — 1738 | ||
Попередник: | Шаховський Олексій Іванович | |
Спадкоємець: | Рум'янцев Олександр Іванович | |
1735 — 1737 | ||
Попередник: | Чернишов Григорій Петрович | |
Спадкоємець: | Трубецькой Іван Юрійович | |
Народження: | 1689 | |
Смерть: | 1738 | |
Національність: | росіянин | |
Країна: | Російська імперія | |
Рід: | Барятинський[d] | |
Батько: | Барятинський Федір Юрійович | |
Шлюб: | Natalya Golovkinad | |
Діти: | Олександр (1708—1765), Сергій (? — 1746), Анна (1720—1783) | |
Військова служба | ||
Звання: | князь, бригадир, генерал-лейтенант, генерал-аншеф | |
Нагороди: | медаль «За битву при Гренгамі» (1720 р.) |
Військова служба ред.
І. Барятинський у чині бригадира керував полком під час Північної війни 1700–1721 років. За виявлену доблесть у морській битві поблизу острова Гренгам у Балтійському морі (нині територія Фінляндії) 27 липня 1720 року отримав золоту медаль «За битву при Гренгамі».
Глухівсько-московський період ред.
4 березня 1730 року в званні сенатора увійшов до складу відновленого російською імператрицею Анна ІванівнаАнною Іванівною Правлячого сенату. 23 квітня цього ж року отримав звання генерал-лейнтенанта.
21 серпня 1735 року був призначений Московським генерал-губернатором. Залишаючись на цій посаді, він також паралельно, 17 червня 1736 року був призначений Головним командиром Правління гетьманського уряду у Глухові. Весь час навідувався до Москви. І вже 27 листопада 1836 року був відставлений. Але ненадовго.
Через місяць, 30 грудня 1736 року він знову повернувся до Глухова Головним командиром Правління гетьманського уряду для керівництва Лівобережною Україною. Тут же, 9 лютого 1737 року І.Барятинський отримав звання генерал-аншефа.
Увійшов в історію, як російський централізатор. Зокрема, наказав заарештувати весь склад Київського магістрату. Також за його розпорядженням були вилучені всі королівські й царські грамоти, що визначали привілеї Києва. Вони були направлені до Санкт-Петербурга «…дабы оные по продолжению времени из памяти у них вышли, и не имели на что ссылаться».
Врешті, перебуваючи на двох посадх, 18 лютого 1738 року, І.Барятинський повернувся з Глухова до Москви.
Сім'я ред.
Батько - князь Барятинський Федір Юрійович
Першою дружиною І. Барятинського була Голіцина Софія Михайлівна (1681-1703). Однак, в них не було дітей.
Разом з другою дружиною Наталією Гаврилівною Головкіною (1689-1726) князь виховав трьох дітей: Олександра (1708-1765), Сергія (? - 1746) та Анну (1720-1783).
Література ред.
- Полное собрание законов Российской империи, т. 5–8. СПб., 1830;
- Голиков И.И. Деяния Петра Великого, т. 7–9, 13. М., 1836–39;
- Делімарський Р. Магдебурзьке право у Києві. К., 1996.
Джерела ред.
- Горобець В.М. БАРЯТИНСЬКИЙ Іван Федорович [ 23 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 196-197. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
Примітки ред.
- ↑ Макидонов А. В. Персональный состав административного аппарата Новороссии XVIII века. – Запорожье: Просвіта, 2011. - С. 288.
- ↑ Горобець В.М. БАРЯТИНСЬКИЙ Іван Федорович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во «Наукова думка», 2003. - 688 с.: іл. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Bariatynskyj_I [ 23 квітня 2016 у Wayback Machine.] (останній перегляд: 18-06-2016).
- В Большой энциклопедии русского народа [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] помилково названо по-батькові Іванович.