Бала́буха Мико́ла Микола́йович (20 липня 1853, Київ — помер після 1916 р.) — журналіст, редактор.
Балабуха Микола Миколайович | |
---|---|
Ім'я при народженні | Балабуха Микола Миколайович |
Псевдо | «Нико», «Пчела» і «Сармат» |
Народився | 20 липня 1853 Київ, Російська імперія |
Помер | 1916 |
Країна | Російська імперія |
Діяльність | журналіст, редактор, богослов, місіонер |
Галузь | журналістика і богослів'я |
Alma mater | Олександрівська військово-юридична академія і Київська духовна академія |
Науковий ступінь | кандидат богослов'я і Магістр права |
Заклад | Псковська духовна семінарія, Stavropolk Eparchyd і Кишинівська єпархія |
Членство | Імператорське православне палестинське товариство |
Посада | редактор газетиd |
Життєпис ред.
Народився 20 липня 1853 року в Києві, в родині почесного громадянина, директора Державного банку. Навчався у класичній гімназії, військово-юридичній академії. Служив у військово-судовому та судовому відомствах судовим слідчим, а також присяжним повіреним у Санкт-Петербурзі.
Літературну діяльність розпочав у 1874 р. в газеті «Киевский телеграф». За численними криптонімами (Б., Н. Б., Н. Н. Б., Н.Б-ха, -ха) та псевдонімами («Нико», «Пчела», «Сармат») виступав у наступних періодичних виданнях: «Южный край», «Новое время», «Русский паломник», «Церковь и народ», «Голос истины», «Биржевые ведомости». Загальний обсяг авторських матеріалів за різні роки склав понад дві тисячі друкованих аркушів.
У 1889—1905 рр. видавав і редагував газету «Крим» у Сімферополі.
У «Звіті про діяльність Таврійського відділу Імператорського православного палестинського товариства за 1901—1902 рр.» відзначається збільшення складу відділу; серед нових членів фігурувало ім'я Миколи Балабухи.
У 1905 р. вступив до Київської духовної академії (КДА). У 1906—1907 рр. був секретарем редакції журналу «Церква та народ», (видавець — ректор КДА єпископ Платон Рождественський), беручи провідну участь у його діяльності. Брав участь у діяльності київського губернського відділу «Союза Русского Народа». Так, на його загальних зборах у березні 1908 року студент Київської духовної академії, кандидат права М. М. Балабуха виступив з промовою «О союзе (тесном) церкви православия и национализма».
У 1909 р. скінчив КДА зі ступенем кандидата (магістранта) богослов'я, захистивши працю «Давньоєврейське кримінальне законодавство та його непрямий вплив на „Руську Правду“» (два томи, 1447 сторінок).
По закінченні КДА призначений викладачем «історії викриття розколу» та викривального богослов'я до Псковської духовної семінарії.
7 жовтня 1909 р. був призначений на вакансію повітового місіонера 2-го району Ставропольської єпархії РПЦ, щойно відкриту єпархіальним з'їздом. Прибувши на місце служіння у листопаді, долучився лише до двох місійних поїздок єпархією як помічник єпархіального протисектантського місіонера, взявши участь у публічних і приватних бесідах із «сектантами» та проповіді Слова Божого.
В останній декаді грудня 1909 р. призначений спочатку виконувачем обов'язків, згодом — єпархіальним місіонером Кишинівської єпархії. У довідниках Бессарабії за 1909 р. згадується як «священик, протисектантський місіонер, церковний журналіст».
У січні 1910 р. подав біблійно-археологічне дослідження у двох томах на здобуття ступеня магістра богослов'я «Давньоєврейське кримінальне законодавство за Біблією та пам'ятками давньоєврейського передання», яке було визнано незадовільним; рада КДА ухвалила повернути працю автору для переопрацювання відповідно до зауважень рецензентів У 1911 р. подав на здобуття ступеня магістра кримінального права рукописний твір «Про посмертні покарання у давньоязичницькому, єврейському та християнському світі».
У травні 1913 р. виголосив доповідь про заселення Слобожанщини у петербурзькому товаристві «ревнителей истории». А в 1915-му виступав присяжним повіреним, як захисник княгині Урусової у справі проти готелю «Асторія» у Санкт-Петербурзі.
Спогади ред.
Про М. М. Балабуху збереглося кілька цікавих та курйозних спогадів.
Сергій Єфремов, «Праздник украинской интеллигенции (к открытию памятника И. П. Котляревскому)»:
Володимир Оболенський, російський князь:
Данило Коломійцев у газеті «Кримський кур'єр», 1903 рік:
У заснованому на реальних подіях початку ХХ ст. романі українського письменника Леся Гомона «Голгофа» серед членів комісії Синоду РПЦ, яка прибула з перевіркою до Балтської обителі, згадується «пан магістр богослов'я Балабуха», який змальовується як «великий егоїст», котрий «лише собою та богослов'ям переймається» настільки, що в нього «від надмірної відданості церковним справам зникла чутливість до людського тіла», і якому «не завадило б попостувати». Балабуха бере участь у влаштованому настоятелем обителі бенкеті, після якого комісія робить позитиві висновки.
Примітки ред.
- Киевлянин. — 1908. — 16 марта. — № 76. — С. 2.
- Література, наука, умілість і техніка. / Рада. — № 113. — 30 травня 1913 р. — С. 4.
- Дело книгини Урусовой с «Асторией» // Киевлянин. — 1915. — 6 июля. — № 183. — С. 4.
- Сергей Ефремов Праздник украинской интеллигенции // Киевская старина. - 1903, 10, с. 168-202
- Оболенский В.А. Моя жизнь. Мои современники. - Париж: 1988. - С. 310.
- Киевлянин : лит. и полит. г-та Юго-Запад. края. - 1903. - 27 ноября. - №328. - С. 4.
Джерела і посилання ред.
- Тарас Шевченко і Крим: Енциклопедичний довідник / упоряд. Г. А. Рудницький. — Сімферополь: Таврія, 2001. — 288 с. — С. 22.
- Биографический словарь выпускников Киевской духовной академии: 1819–1920-е гг. : Материалы из собрания проф. протоиерея Ф. И. Титова и архива КДА: в 4 т. / [сост. В. И. Ульяновский] — К. : Издательский отдел Украинской Православной Церкви, 2014 — Т. 1 : А–Й. — 2014. — 576 с. — С. 104—105.
- Отчет о деятельности Таврического Отдела Императорского Православного Палестинского Общества за 1901—1902 гг. // Таврические епархиальные ведомости. — 1902. — № 10. — С. 582—595.
- Отчет о состоянии Киевской духовной академии за 1911—1912 учебный год // Труды КДА. — 1913. — Январь. — С. 45.
- Ставропольскія епархіальныя вѣдомости. — № 26. — 26 Іюня 1910 года. — С. 829.