Бакланов Григорій Митрофанович

Григорій Митрофанович Бакланов (нар. 14 жовтня 1911(19111014), село Борисівка, тепер Приморського району Запорізької області — 20 жовтня 1979, місто Київ) — український радянський діяч, міністр промисловості будівельних матеріалів УРСР, заслужений будівельник УРСР. Депутат Верховної Ради УРСР 7—9-го скликань. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1966—1979 р. Кандидат технічних наук.

Бакланов Григорій Митрофанович
Народився	14 жовтня 1911(1911-10-14) село Борисівка, тепер Приморського району Запорізької області
Помер	20 жовтня 1979(1979-10-20) (68 років) місто Київ
Поховання	Байкове кладовище
Громадянство	Російська імперія  СРСР
Національність	українець
Діяльність	державний діяч
Посада	Верховна Рада Української РСР
Партія	КПРС
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бакланов.

Біографія

Народився в родині селянина-бідняка. З 1926 року — робітник, помічник машиніста, машиніст обертових печей Амвросіївського цементного заводу Сталінського округу.

Член ВКП(б) з 1931 року.

Освіта вища. У 1934 році закінчив Кам'янець-Подільський силікатний інститут.

У 1934 році — змінний майстер Вольського цементного заводу «Більшовик» Саратовського краю РРФСР.

У 1934—1935 роках — у Червоній армії.

У 1935—1937 роках — начальник цеху Дніпродзержинського цементного заводу Дніпропетровської області.

У 1937—1939 роках — директор Кричевського цементного заводу Білоруської РСР.

У 1939—1941 роках — начальник Головцементу Наркомату важкої промисловості СРСР. Слухач Вищої партійної школи при ЦК ВКП(б).

У 1941—1945 роках — у Червоній армії. Учасник німецько-радянської війни з 1941 року. Служив начальником Політичного відділу 131-ї окремої стрілецької бригади 11-го стрілецького корпусу, заступником начальника Політичного відділу 316-ї стрілецької дивізії 9-ї армії. Воював на Західному, Калінінському, Центральному, Закавказькому, Північно-Кавказькому, 1-му Українському фронтах. Потім служив у Військовій академії імені Ворошилова.

У 1946—1948 роках — начальник Головного управління республіканської промисловості, секретар партійного комітету Міністерства промисловості будівельних матеріалів СРСР.

З 1948 року — заступник міністра промисловості будівельних матеріалів Російської РФСР.

5 травня 1956 — 1 лютого 1957 року — міністр промисловості будівельних матеріалів Казахської РСР.

У 1957—1958 роках — начальник управління будівельних матеріалів і залізобетону Сталінського раднаргоспу (Ради народного господарства) Української РСР.

У 1958 — жовтні 1965 року — заступник, 1-й заступник голови Державного Комітету Ради Міністрів Української РСР у справах будівництва (Держбуду УРСР).

23 жовтня 1965 — 20 жовтня 1979 р. — міністр промисловості будівельних матеріалів Української РСР.

Похований у Києві на Байковому кладовищі.

Звання

• майор

Нагороди

• орден Леніна
• три ордени Трудового Червоного Прапора
• два ордени Червоної Зірки (18.03.1943, 26.10.1943)
• медаль «За оборону Москви»
• медаль «За оборону Кавказу»
• медалі
• заслужений будівельник Української РСР (1962)

Література

• Депутати Верховної Ради УРСР. 9-е скликання — 1975 р.

Посилання