Бабичев Федір Семенович У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бабичев Батько Посада Діти Мати Дружина Федір

Федір Семенович Бабичев (28 лютого 1917, Бобрикове — 28 квітня 2000, Київ) — український хімік-органік, доктор хімічних наук, академік АН України. Головний редактор Української Радянської Енциклопедії, віцепрезидент АН УРСР. Депутат Верховної Ради УРСР 10—11-го скликань. Член ЦК КПУ в 1986—1990 роках.

Біографія Редагувати

Народився 28 лютого 1917 року в селі Бобриковому (нині Антрацитівського району Луганської області) в селянській родині. В 1936 році з відзнакою закінчив середню школу у місті Ровеньках, після закінчення якої поступив на хімічний факультет Київського університету. Закінчив його в 1944 році.

З 1944 року пройшов шлях від завідувача хімічного складу, старшого лаборанта і асистента до декана хімічного факультету Київського державного університету імені Шевченка. У 1948 році захистив кандидатську дисертацію за матеріалами дослідження метиленових основ ряду похідних тіазолу. У 1965 році захистив докторську дисертацію на тему «2-Бензтиазолилалкил(арил)карбоновые кислоты и синтезы из них гетероциклов с мостиковым атомом азота».

Член КПРС з 1956 року.

З 1967 року — професор кафедри органічної хімії. Протягом 1968—1978 років — декан хімічного факультету. У 1971 році роки був обраний завідувачем кафедри органічної хімії. У 1973 році обраний академіком НАН Української РСР.

Могила Федора Бабичева

У 1978—1988 роках був віцепрезидентом АН Української РСР. З 1988 року — радник Президії НАН Української РСР (України). Тривалий час був заступником головного редактора і головним редактором (з грудня 1985 року) Української Радянської Енциклопедії (УРЕ).

Обирався депутатом Верховної Ради УРСР Х та ХІ скликань.

Донька — Олександра Бабичева (1943—2017), науковиця Національного університету охорони здоров'я України ім. П. Л. Шупика, кандидат хімічних наук.

Помер 28 квітня 2000 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі разом з дружиною та донькою.

Наукова і педагогічна діяльність Редагувати

Тривалий час читав загальний курс органічної хімії та спецкурс «Стереохімія органічних сполук».[Автор 394 наукових публікацій (з них понад 100 авторських свідоцтв), в тому числі посібника з хімії для вчителів «Будова і властивості органічних сполук» (1971 рік, разом з М. Ю. Корніловим), трьох монографій та шість літературних оглядів.

Основні роботи відносяться до хімії гетероциклічних сполук. В 1950 році відкрив реакцію алкилірування метиленових основ ряду бензотіазолу, тіазолу і нафтотіазолу галогеналкилами. В 1956 році розробив спосіб синтезу бензотіазолілалкіл (арил) карбонових кислот конденсацією о-амінофенолу з ангідридами двоосновних кислот; відновленням ефірів бензотіазолілалкіл (арил) карбонових кислот отримав відповідні карбіноли. В 1964 році встановив будову продуктів приєднання α-галогенкетонів і хлорангидридів карбонових кислот до метиленових основ ряду бензотіазолу; отримав ціанінові барвники на основі 2,3-поліметиленбензотиазолинових солей і шляхом введення в їх поліметиленові цикли атомів кисню і сірки домігся поглиблення їх забарвлення. В 1969 році запропонував методи синтезу ряду конденсованих гетероциклів з загальним атомом азоту для двох циклів. В 1970—1973 роках встановив можливість застосування цих сполук як фізіологічно активних препаратів, органічних напівпровідників, фотосенсибілізаторів. Вивчав стереохімію азотовмісних гетероциклів.

Виховав двох докторів та понад 30 кандидатів наук.

Відзнаки Редагувати

Нагороджений орденами Леніна, Жовтневої Революції, Трудового Червоного Прапора.

Лауреат премій АН України імені Л. В. Писаржевського (1985 рік; за монографію «Химия изоиндола»; разом з Ковтуненком В. О.) і А. І. Кіпріанова (1995 рік; за цикл праць «Синтез та реакційна здатність сполук ряду ізоіндолу та ізохіноліну»; разом з Ковтуненком В. О. та Киселем В. М.)..

З 1994 року почесний Соросівський професор. У 1997 році присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України».

У 1998 присуджена Державна премія України з науки та техніки за цикл праць «Молекулярний дизайн гетероциклічних сполук» (разом з Воловенком Ю. М. та Ковтуненком В. О.).

Примітки Редагувати

. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 25 березня 2012.
Большая биографическая энциклопедия [ 18 листопада 2016 у Wayback Machine.](рос.)
. Архів оригіналу за 22 жовтня 2016. Процитовано 25 березня 2012.

[1] . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 25 березня 2012.

[2] Большая биографическая энциклопедия [ 18 листопада 2016 у Wayback Machine.](рос.)

[3] . Архів оригіналу за 22 жовтня 2016. Процитовано 25 березня 2012.