www.wikidata.uk-ua.nina.az

Атмосферна електрика сукупність електричних явищ в земній атмосфері електричне поле іонізація і провідність атмосфери ел

Атмосферна електрика

Атмосферна електрика — сукупність електричних явищ в земній атмосфері (електричне поле, іонізація і провідність атмосфери, електричні струми в повітрі, електричні заряди в хмарах, грози, полярні сяйва, вогні Ельма тощо).

Блискавка

Історія дослідження Редагувати

Спроби захищатися від блискавки були відомі до початку нашої ери. Це довели археологічні розкопки в Єгипті Стародавньому, де написи на стінах зруйнованих храмів свідчили, що встановлені навколо храму щогли служили «для захисту від небесного вогню».

Пліній Старший повідомляє в своїй «Природничій історії» (1 ст), що жерці під час обрядів переводили блискавку в землю, використовуючи для цього високі металеві жердини. Експерименти Б. Франкліна показали, що електричні явища атмосфери принципово не відрізняються від тих, що спостерігаються в електричних машинах. У 1750 Б. Франклін висунув гіпотезу, що електричну енергію можна брати з хмар за допомогою високої металевої антени. У 1752 фізик Тома-Франсуа Далібар (1709—1778, Франція) спорудив 12-метрову залізну антену у м. Марлі-ля-Віль поблизу м. Парижа і отримав іскри з хмари. Б. Франклін у 1752 запропонував проект блискавковідводу. У 18 ст. у працях Ш. О. Кулона (визначив електропровідність повітря), природознавця Луї Гійома Лемоньє (1717—1799; Франція) та фізика Джованні Батіста Беккаріа (1716—1781; Італія) було відображено залежність електричних властивостей атмосфери від погодних умов та їхню варіативність упродовж доби. Геолог, ботанік, винахідник Орас Бенедикт де Соссюр (1740—1799; Швейцарія) за допомогою створеного ним електрометра встановив, що електричні властивості атмосфери змінюються з висотою. Дослідник Френсіс Роландс (1788—1873; Велика Британія) близько 1810 організував спостереження за повітряно-земними течіями, включаючи безперервні автоматизовані записи, а у 1840-х на посаді почесного директора Королівської обсерваторії ним був створений перший системний набір електричних та пов'язаних з ними метеорологічних параметрів. У 20 ст. за допомогою чутливих електричних інструментів було відкрито і досліджено електризацію атмосфери та розроблено теорію формування негативного заряду Землі. Важливу роль у цьому відіграв фізик Ч. Т. Р. Вільсон. Сучасні дослідження атмосферної електрики зосереджені, в основному, на вивченні блискавки (особливо її високоенергетичних частинок), а також на ролі електричних процесів у формуванні погоди та клімату.

Загальна характеристика Редагувати

Електропровідність атмосфери зумовлена наявністю в ній позитивних та негативних зарядів — йонів. Йонізатори атмосфери — космічні промені, радіоактивне випромінювання гірських порід, ультрафіолетове та інше випромінювання Сонця, блискавки тощо.

Електропровідність атмосфери змінюється з висотою і в часі: вона максимальна влітку, мінімальна взимку; протягом доби — найбільша вранці, найменша — близько півдня. Напруженість електричного поля за умови ясної погоди в середньому дорівнює 130 в/м і зменшується з висотою. Блискавка — електричний розряд між хмарами або між хмарою та землею. У процесі утворення опадів у хмарі відбувається електризація крапель або льодяних частинок. Унаслідок сильних висхідних потоків повітря у хмарі утворюються відокремлені області, заряджені різнойменними зарядами. Коли напруженість електричного поля у хмарі або між нижньою зарядженою областю і землею досягає пробійного значення, виникає блискавка. Блискавки поділяються на лінійні, пласкі, кулясті й точкові. Лінійні блискавки спостерігають часто, кулясті та точкові — дуже рідко.

Електропровідність атмосфери змінюється з висотою і в часі: вона максимальна влітку, мінімальна взимку; протягом доби — найбільша вранці, найменша — близько півдня. Напруженість електричного поля при ясній погоді в середньому дорівнює 130 в/м і зменшується з висотою.

Відмічається певний зв'язок між напруженістю поля і низкою метеорологічних явищ, тому спостереження над атмосферною електрикою мають значення для прогнозів погоди. Спостереження за полярними сяйвами дають цінні відомості про будову високих шарів атмосфери. Результати досліджень атмосферною електрикою використовуються при розвідках радіоактивних руд.

Найкраще вивчена лінійна блискавка, яка є іскровим розрядом. Під впливом електричного поля вільні електрони, які завжди є в атмосфері, набувають великої швидкості і під час зіткнення з молекулами іонізують їх. Унаслідок цього у повітрі збільшується кількість електронів, які знову розганяються електричним полем і, у свою чергу, спричиняють іонізацію молекул.

У вузькому каналі повітря лавиноподібно збільшується кількість електронів, що рухаються від хмари до землі. Цим іонізованим каналом, як у провіднику, із хмари починають витікати заряди. Виникає т. з. лідер блискавки, який пробігає 50–100 м і зупиняється. Потім він відразу ж відновлюється у тому ж каналі і пробігає ще таку ж відстань. Так триває, доки лідер не досягне землі. Середня швидкість розвитку такого ступеневого лідера становить 10² км/с. У момент досягнення лідером землі в його каналі починають рухатися заряди, які утворюють яскравий «головний канал» блискавки; швидкість його — порядку 104 км/с. Струм у головному каналі становить у середньому 20–40 кА, досягаючи 200 кА. Довжина блискавки в середньому 1–2 км, іноді 40–50 км. Діаметр каналу блискавки близько 10 см. Розряд блискавки здебільшого не обмежується одним імпульсом, частіше виникають 2–3 імпульси, а іноді до 50. Цим пояснюється мерехтіння блискавки. Наступні імпульси відрізняються від першого тим, що їхні лідери безперервні, бо ці імпульси проходять вже іонізованим каналом. Такий лідер називають стрілоподібним; швидкість його трохи більша, ніж ступеневого. Час між імпульсами порядку 10−2 с. Тривалість повного розряду блискавки може становити близько 1 с і більше. У каналі блискавки розвивається висока температура, яка спричинює дуже швидке розширення і стискання повітря в каналі. Це супроводиться звуковими явищами — громом. Багаторазовість імпульсів блискавки і відбиття звуку від хмар і від поверхні землі призводять до гуркоту грому.

Блискавки утворюють в атмосфері електромагнітні хвилі, т. з. атмосферики, які перешкоджають радіозв'язку, особливо на довгих і середніх хвилях.

В середньому на Землі кожну секунду б'ють 100 блискавок.

Кульова блискавка — сферичний розряд, який існує в атмосфері певний час. Це здебільшого куля діаметром 10–20 см (іноді може з'являтися у вигляді груші або яйця), червонуватого світіння, яка повільно рухається у повітряній течії і супроводжується свистячим або шиплячим звуком. Куля може існувати від декількох секунд до декількох днів. Пласка блискавка являє собою тихий розряд у хмарах, коли в них немає достатніх зарядів для утворення лінійної блискавки. Цей вид блискавки не супроводжується гуркотом.

Точкова блискавка — один із найменш вивчених типів блискавки. Являє собою різновид лінійної блискавки, проте частина імпульсів не проявляється та між проявленням кожного нового існує проміжок у часі та просторі. Виглядає як пунктирна лінійна блискавка. Серед проблем вивчення — дуже низька частота проявлення таких блискавок.

Потужні електричні розряди у верхніх шарах атмосфери утворюються навіть за відсутності грозових хмар, котрі характерні для лінійних блискавок. Ці короткотривалі явища електричного розряду відбуваються значно вище тропосферних висот, характерних для звичайної блискавки і грозових хмар та мають інші механізми утворення і характеристики, але дослідники зазвичай відносять їх до електричних розрядів в атмосфері. Серед цих явищ розрізняють спрайти, джети та ельфи. Це «холодні» розряди, характерні для світіння холодної плазми, однак вони найчастіше супроводжують грозовий фронт, що знаходиться нижче.

Гамма-блискавка — потужні короткотривалі спалахи гамма-випромінювання в атмосфері Землі. Були зареєстровані тривалістю від 0,2 до 3,5 мс та енергією до 20 МеВ. Вони, ймовірно, виникають внаслідок потужних електричних полів, що утворюються в грозових хмарах. Були також виявлені високоенергетичні позитрони і електрони, що виникають, ймовірно, внаслідок явища народження електрон-позитронних пар гамма-квантами.

Полярне сяйво — оптичне явище у верхніх шарах атмосфери, світіння окремих ділянок нічного неба, що швидко змінюється. На Землі такі сяйва спостерігаються на відстані 20–35 ° від магнітних полюсів Землі одночасно на всіх довготах, але з різною інтенсивністю. За формами полярного сяйва розрізняють: дифузне сяйво з дугами від однієї точки горизонту до іншої, а також промені, стрічки, корони, плями. Тривалість полярного сяйва — від декількох хвилин до декількох діб. Частота його появи корелює з 11-річним циклом сонячної активності, порою року, 27-денним періодом та магнітною активністю. Явище є світінням розріджених шарів атмосфери на висотах 60–100 км і більше під дією сонячного вітру. Заряджені частинки потрапляють в атмосферу з космосу і під дією магнітного поля Землі спрямовуються до північного або південного магнітного полюса, де вони входять у верхні шари атмосфери, зіштовхуються з молекулами або атомами газів атмосфери, збуджують їх і змушують випромінювати видиме світло. Переважне випромінювання відповідає Оксигену (557 нм і 630 нм) і молекулярному азоту (391,4 нм, 427,8 нм, 470,9 нм), які створюють зелено-червону гаму. Частина енергії випромінюється в ультрафіолетовому діапазоні.

Вогні святого Ельма — тривалий електричний розряд, який виникає при великому напруженні електричного поля в атмосфері у вигляді сяйливих пучків на гострих кінцях високих предметів. Під час грози їх можна спостерігати на корабельних щоглах, кінцях крил літаків і навіть на чагарниках. Блакитне, зелене або фіолетове світіння супроводжується потріскуванням. За фізичною природою ці розряди — особлива форма коронного розряду.

Джерела Редагувати

Література Редагувати

  • Хіміч О. С., Тертус Л. С. Лінійна блискавка, природа явища та захист. 2005.
  • Базелян Э. М., Райзер Ю. П. Физика молнии и молниезащиты. Москва: Физматлит, 2001.
  • Ursel Fantz, Andreas Lotter: Blitze zum Anfassen: Plasmaphysik. In Physik in unserer Zeit. 33(1), Wiley-VCH, Weinheim 2002.
  • James R. Wait, Some basic electromagnetic aspects of ULF field variations in the atmosphere. Journal Pure and Applied Geophysics, Volume 114, Number 1 / January, 1976 Pages 15–28 Birkhäuser Basel ISSN 0033-4553 (Print) 1420-9136 (Online) DOI 10.1007/BF00875488.
  • National Research Council (U.S.), American Geophysical Union: The Earth's electrical environment. National Academy Press, Washington, D.C 1986.
  • J. V. Iribarne, H. R. Cho, Atmospheric Physics, D. Reidel Publishing Company, 1980.
  • Atmospheric Electricity. URL: web.archive.org/web/20060914174216/http://ae.nsstc.uah.edu/ [ 14 вересня 2006 у Wayback Machine.]

Посилання Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Atmosferna elektrika sukupnist elektrichnih yavish v zemnij atmosferi elektrichne pole ionizaciya i providnist atmosferi elektrichni strumi v povitri elektrichni zaryadi v hmarah grozi polyarni syajva vogni Elma tosho Bliskavka Zmist 1 Istoriya doslidzhennya 2 Zagalna harakteristika 3 Dzherela 4 Literatura 5 PosilannyaIstoriya doslidzhennya RedaguvatiSprobi zahishatisya vid bliskavki buli vidomi do pochatku nashoyi eri Ce doveli arheologichni rozkopki v Yegipti Starodavnomu de napisi na stinah zrujnovanih hramiv svidchili sho vstanovleni navkolo hramu shogli sluzhili dlya zahistu vid nebesnogo vognyu Plinij Starshij povidomlyaye v svoyij Prirodnichij istoriyi 1 st sho zherci pid chas obryadiv perevodili bliskavku v zemlyu vikoristovuyuchi dlya cogo visoki metalevi zherdini Eksperimenti B Franklina pokazali sho elektrichni yavisha atmosferi principovo ne vidriznyayutsya vid tih sho sposterigayutsya v elektrichnih mashinah U 1750 B Franklin visunuv gipotezu sho elektrichnu energiyu mozhna brati z hmar za dopomogoyu visokoyi metalevoyi anteni U 1752 fizik Toma Fransua Dalibar 1709 1778 Franciya sporudiv 12 metrovu zaliznu antenu u m Marli lya Vil poblizu m Parizha i otrimav iskri z hmari B Franklin u 1752 zaproponuvav proekt bliskavkovidvodu U 18 st u pracyah Sh O Kulona viznachiv elektroprovidnist povitrya prirodoznavcya Luyi Gijoma Lemonye 1717 1799 Franciya ta fizika Dzhovanni Batista Bekkaria 1716 1781 Italiya bulo vidobrazheno zalezhnist elektrichnih vlastivostej atmosferi vid pogodnih umov ta yihnyu variativnist uprodovzh dobi Geolog botanik vinahidnik Oras Benedikt de Sossyur 1740 1799 Shvejcariya za dopomogoyu stvorenogo nim elektrometra vstanoviv sho elektrichni vlastivosti atmosferi zminyuyutsya z visotoyu Doslidnik Frensis Rolands 1788 1873 Velika Britaniya blizko 1810 organizuvav sposterezhennya za povitryano zemnimi techiyami vklyuchayuchi bezperervni avtomatizovani zapisi a u 1840 h na posadi pochesnogo direktora Korolivskoyi observatoriyi nim buv stvorenij pershij sistemnij nabir elektrichnih ta pov yazanih z nimi meteorologichnih parametriv U 20 st za dopomogoyu chutlivih elektrichnih instrumentiv bulo vidkrito i doslidzheno elektrizaciyu atmosferi ta rozrobleno teoriyu formuvannya negativnogo zaryadu Zemli Vazhlivu rol u comu vidigrav fizik Ch T R Vilson Suchasni doslidzhennya atmosfernoyi elektriki zoseredzheni v osnovnomu na vivchenni bliskavki osoblivo yiyi visokoenergetichnih chastinok a takozh na roli elektrichnih procesiv u formuvanni pogodi ta klimatu Zagalna harakteristika RedaguvatiElektroprovidnist atmosferi zumovlena nayavnistyu v nij pozitivnih ta negativnih zaryadiv joniv Jonizatori atmosferi kosmichni promeni radioaktivne viprominyuvannya girskih porid ultrafioletove ta inshe viprominyuvannya Soncya bliskavki tosho Elektroprovidnist atmosferi zminyuyetsya z visotoyu i v chasi vona maksimalna vlitku minimalna vzimku protyagom dobi najbilsha vranci najmensha blizko pivdnya Napruzhenist elektrichnogo polya za umovi yasnoyi pogodi v serednomu dorivnyuye 130 v m i zmenshuyetsya z visotoyu Bliskavka elektrichnij rozryad mizh hmarami abo mizh hmaroyu ta zemleyu U procesi utvorennya opadiv u hmari vidbuvayetsya elektrizaciya krapel abo lodyanih chastinok Unaslidok silnih vishidnih potokiv povitrya u hmari utvoryuyutsya vidokremleni oblasti zaryadzheni riznojmennimi zaryadami Koli napruzhenist elektrichnogo polya u hmari abo mizh nizhnoyu zaryadzhenoyu oblastyu i zemleyu dosyagaye probijnogo znachennya vinikaye bliskavka Bliskavki podilyayutsya na linijni plaski kulyasti j tochkovi Linijni bliskavki sposterigayut chasto kulyasti ta tochkovi duzhe ridko Elektroprovidnist atmosferi zminyuyetsya z visotoyu i v chasi vona maksimalna vlitku minimalna vzimku protyagom dobi najbilsha vranci najmensha blizko pivdnya Napruzhenist elektrichnogo polya pri yasnij pogodi v serednomu dorivnyuye 130 v m i zmenshuyetsya z visotoyu Vidmichayetsya pevnij zv yazok mizh napruzhenistyu polya i nizkoyu meteorologichnih yavish tomu sposterezhennya nad atmosfernoyu elektrikoyu mayut znachennya dlya prognoziv pogodi Sposterezhennya za polyarnimi syajvami dayut cinni vidomosti pro budovu visokih shariv atmosferi Rezultati doslidzhen atmosfernoyu elektrikoyu vikoristovuyutsya pri rozvidkah radioaktivnih rud Najkrashe vivchena linijna bliskavka yaka ye iskrovim rozryadom Pid vplivom elektrichnogo polya vilni elektroni yaki zavzhdi ye v atmosferi nabuvayut velikoyi shvidkosti i pid chas zitknennya z molekulami ionizuyut yih Unaslidok cogo u povitri zbilshuyetsya kilkist elektroniv yaki znovu rozganyayutsya elektrichnim polem i u svoyu chergu sprichinyayut ionizaciyu molekul U vuzkomu kanali povitrya lavinopodibno zbilshuyetsya kilkist elektroniv sho ruhayutsya vid hmari do zemli Cim ionizovanim kanalom yak u providniku iz hmari pochinayut vitikati zaryadi Vinikaye t z lider bliskavki yakij probigaye 50 100 m i zupinyayetsya Potim vin vidrazu zh vidnovlyuyetsya u tomu zh kanali i probigaye she taku zh vidstan Tak trivaye doki lider ne dosyagne zemli Serednya shvidkist rozvitku takogo stupenevogo lidera stanovit 10 km s U moment dosyagnennya liderom zemli v jogo kanali pochinayut ruhatisya zaryadi yaki utvoryuyut yaskravij golovnij kanal bliskavki shvidkist jogo poryadku 104 km s Strum u golovnomu kanali stanovit u serednomu 20 40 kA dosyagayuchi 200 kA Dovzhina bliskavki v serednomu 1 2 km inodi 40 50 km Diametr kanalu bliskavki blizko 10 sm Rozryad bliskavki zdebilshogo ne obmezhuyetsya odnim impulsom chastishe vinikayut 2 3 impulsi a inodi do 50 Cim poyasnyuyetsya merehtinnya bliskavki Nastupni impulsi vidriznyayutsya vid pershogo tim sho yihni lideri bezperervni bo ci impulsi prohodyat vzhe ionizovanim kanalom Takij lider nazivayut strilopodibnim shvidkist jogo trohi bilsha nizh stupenevogo Chas mizh impulsami poryadku 10 2 s Trivalist povnogo rozryadu bliskavki mozhe stanoviti blizko 1 s i bilshe U kanali bliskavki rozvivayetsya visoka temperatura yaka sprichinyuye duzhe shvidke rozshirennya i stiskannya povitrya v kanali Ce suprovoditsya zvukovimi yavishami gromom Bagatorazovist impulsiv bliskavki i vidbittya zvuku vid hmar i vid poverhni zemli prizvodyat do gurkotu gromu Bliskavki utvoryuyut v atmosferi elektromagnitni hvili t z atmosferiki yaki pereshkodzhayut radiozv yazku osoblivo na dovgih i serednih hvilyah V serednomu na Zemli kozhnu sekundu b yut 100 bliskavok Kulova bliskavka sferichnij rozryad yakij isnuye v atmosferi pevnij chas Ce zdebilshogo kulya diametrom 10 20 sm inodi mozhe z yavlyatisya u viglyadi grushi abo yajcya chervonuvatogo svitinnya yaka povilno ruhayetsya u povitryanij techiyi i suprovodzhuyetsya svistyachim abo shiplyachim zvukom Kulya mozhe isnuvati vid dekilkoh sekund do dekilkoh dniv Plaska bliskavka yavlyaye soboyu tihij rozryad u hmarah koli v nih nemaye dostatnih zaryadiv dlya utvorennya linijnoyi bliskavki Cej vid bliskavki ne suprovodzhuyetsya gurkotom Tochkova bliskavka odin iz najmensh vivchenih tipiv bliskavki Yavlyaye soboyu riznovid linijnoyi bliskavki prote chastina impulsiv ne proyavlyayetsya ta mizh proyavlennyam kozhnogo novogo isnuye promizhok u chasi ta prostori Viglyadaye yak punktirna linijna bliskavka Sered problem vivchennya duzhe nizka chastota proyavlennya takih bliskavok Potuzhni elektrichni rozryadi u verhnih sharah atmosferi utvoryuyutsya navit za vidsutnosti grozovih hmar kotri harakterni dlya linijnih bliskavok Ci korotkotrivali yavisha elektrichnogo rozryadu vidbuvayutsya znachno vishe troposfernih visot harakternih dlya zvichajnoyi bliskavki i grozovih hmar ta mayut inshi mehanizmi utvorennya i harakteristiki ale doslidniki zazvichaj vidnosyat yih do elektrichnih rozryadiv v atmosferi Sered cih yavish rozriznyayut sprajti dzheti ta elfi Ce holodni rozryadi harakterni dlya svitinnya holodnoyi plazmi odnak voni najchastishe suprovodzhuyut grozovij front sho znahoditsya nizhche Gamma bliskavka potuzhni korotkotrivali spalahi gamma viprominyuvannya v atmosferi Zemli Buli zareyestrovani trivalistyu vid 0 2 do 3 5 ms ta energiyeyu do 20 MeV Voni jmovirno vinikayut vnaslidok potuzhnih elektrichnih poliv sho utvoryuyutsya v grozovih hmarah Buli takozh viyavleni visokoenergetichni pozitroni i elektroni sho vinikayut jmovirno vnaslidok yavisha narodzhennya elektron pozitronnih par gamma kvantami Polyarne syajvo optichne yavishe u verhnih sharah atmosferi svitinnya okremih dilyanok nichnogo neba sho shvidko zminyuyetsya Na Zemli taki syajva sposterigayutsya na vidstani 20 35 vid magnitnih polyusiv Zemli odnochasno na vsih dovgotah ale z riznoyu intensivnistyu Za formami polyarnogo syajva rozriznyayut difuzne syajvo z dugami vid odniyeyi tochki gorizontu do inshoyi a takozh promeni strichki koroni plyami Trivalist polyarnogo syajva vid dekilkoh hvilin do dekilkoh dib Chastota jogo poyavi korelyuye z 11 richnim ciklom sonyachnoyi aktivnosti poroyu roku 27 dennim periodom ta magnitnoyu aktivnistyu Yavishe ye svitinnyam rozridzhenih shariv atmosferi na visotah 60 100 km i bilshe pid diyeyu sonyachnogo vitru Zaryadzheni chastinki potraplyayut v atmosferu z kosmosu i pid diyeyu magnitnogo polya Zemli spryamovuyutsya do pivnichnogo abo pivdennogo magnitnogo polyusa de voni vhodyat u verhni shari atmosferi zishtovhuyutsya z molekulami abo atomami gaziv atmosferi zbudzhuyut yih i zmushuyut viprominyuvati vidime svitlo Perevazhne viprominyuvannya vidpovidaye Oksigenu 557 nm i 630 nm i molekulyarnomu azotu 391 4 nm 427 8 nm 470 9 nm yaki stvoryuyut zeleno chervonu gamu Chastina energiyi viprominyuyetsya v ultrafioletovomu diapazoni Vogni svyatogo Elma trivalij elektrichnij rozryad yakij vinikaye pri velikomu napruzhenni elektrichnogo polya v atmosferi u viglyadi syajlivih puchkiv na gostrih kincyah visokih predmetiv Pid chas grozi yih mozhna sposterigati na korabelnih shoglah kincyah kril litakiv i navit na chagarnikah Blakitne zelene abo fioletove svitinnya suprovodzhuyetsya potriskuvannyam Za fizichnoyu prirodoyu ci rozryadi osobliva forma koronnogo rozryadu Dzherela RedaguvatiUkrayinska radyanska enciklopediya u 12 t gol red M P Bazhan redkol O K Antonov ta in 2 ge vid K Golovna redakciya URE 1974 1985 Literatura RedaguvatiHimich O S Tertus L S Linijna bliskavka priroda yavisha ta zahist 2005 Bazelyan E M Rajzer Yu P Fizika molnii i molniezashity Moskva Fizmatlit 2001 Ursel Fantz Andreas Lotter Blitze zum Anfassen Plasmaphysik In Physik in unserer Zeit 33 1 Wiley VCH Weinheim 2002 James R Wait Some basic electromagnetic aspects of ULF field variations in the atmosphere Journal Pure and Applied Geophysics Volume 114 Number 1 January 1976 Pages 15 28 Birkhauser Basel ISSN 0033 4553 Print 1420 9136 Online DOI 10 1007 BF00875488 National Research Council U S American Geophysical Union The Earth s electrical environment National Academy Press Washington D C 1986 J V Iribarne H R Cho Atmospheric Physics D Reidel Publishing Company 1980 Atmospheric Electricity URL web archive org web 20060914174216 http ae nsstc uah edu Arhivovano 14 veresnya 2006 u Wayback Machine Posilannya Redaguvati ros Safonov A Krasnye Elfy i Sinie Dzhety Arhivovano 22 lipnya 2015 u Wayback Machine internet zhurnal Meteoweb ru 16 lipnya 2007 roku Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Atmosferna elektrika amp oldid 39561965