Артемівське родовище кам'яної солі

Арте́мівське родо́вище кам'яно́ї со́лі — родовище у Краматорському і Бахмутському районах Донецької області.

Артемівське родовище кам'яної солі

Тип	соляне родовище
Штаб-квартира	Україна

Розробляється з 1876. Відоме соляними потоками і джерелами з дуже давнього часу.

Першу шахту 1870 заклали О. П. Карпінський і Н. Д. Борисяк, вказавши на наявність тут великих покладів кам'яної солі.

До 1876 сіль добувалася випарюванням з соляних розсолів. До введення в експлуатацію цього родовища Російська імперія ввозила сіль (до 200 тис. т щорічно) з-за кордону. Тепер солерудники Бахмута дають щорічно понад 1,5 млн т. солі, що становило більше 1/3 союзного видобутку. Найбільші бахмутські солерудники розташовані на правому березі р. Мокрої Плотви (права притока р. Бахмутки) і пов'язані з нижньопермськими відкладами. На руднику № 3 розкрито 21 пласт солі при загальній їхній потужності 142,9 м (окремі пласти — від 0,25 м до 38,5 м).

Вздовж р. Бахмутки і Мокрої Плотви є понад 10 шахт, які розробляють головним чином три потужні пласти солі:

• Надбрянцевський (середня потужність 17 м),
• Брянцевський (середня потужність 38,5 м),
• Підбрянцевський (29 м).

Сіль Бахмутського родовища характеризується високою чистотою.

Вміст NaCl: 98 %.

Площа соленосності понад 170 км². Балансові запаси солі понад 5 млрд т. Промислове значення мають три пласти, потужність яких коливається від 14 до 47 м. Соленосна товща пов'язана з пермськими відкладами.

Усі процеси праці в шахті повністю механізовані.

Див. також

• Артемсіль

Література

• Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.