Аргентинська Антарктида

Аргентинська Антарктида (ісп. Antártida Argentina) — частина Антарктиди, на яку претендує Аргентина. Складається з Антарктичного півострова і трикутного сектора, що тягнеться від вод Атлантичного океану і до Південного полюса між 25° і 74° західної довготи. Згідно з аргентинським законодавством Аргентинська Антарктида є департаментом провінції Вогняна Земля, Антарктида та острови Південної Атлантики.

Аргентинська Антарктида
Antártida Argentina
Герб провінції Вогняна Земля Прапор провінції Вогняна Земля
станція Есперанса
станція Есперанса
Найбільше місто	Марамбіо
Країна	Аргентина
провінція	Вогняна Земля
Офіційна мова	іспанська
Населення
- повне	190 (перепис 2010) (3)
- густота	2,2*10^−4 осіб/км²
Площа
- повна	964847 км²
Висота
- максимальна	4190 м (гора Джексон)
Часовий пояс	UTC-3
Дата заснування	1970
Вебсайт	dna.gov.ar
Поштовий індекс	9411
Телефонний код	0054 + 02901, 0054 + 02964
Аргентинська Антарктида на мапі світу
Аргентинська Антарктида на мапі світу
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Аргентинська Антарктида

Історія

Х. Собраль — перший аргентинець ступив на землю Антарктиди в 1901 році.

Оркадас — перша постійна полярна станція Аргентини, заснована в 1904 році. З часом стали з'являтися і інші бази.

Операція 90 — перша аргентинська експедиція до Південного полюса, проведена 1965 р. складом в 10 солдатів аргентинської армії під командуванням Хорхе Е. Леаля.

8 квітня 1970 року губернатор провінції Вогняна Земля видав декрет № 149, яким поділив провінцію на 4 департаменти, зокрема Аргентинський антарктичний сектор, який згодом було перейменовано на Аргентинську Антарктику.

Науково-дослідні станції

На території Аргентинської Антарктиди розташована велика частина станцій материка. Серед аргентинських тут розташовані Есперанса і Марамбіо, а також низка малонаселених баз. Кількість будівель на Есперансі і Марамбіо дорівнює 70, а населення влітку — 250 осіб, взимку — 110. Собраль — найпівденніша літня база, розташована на 1450 км південніше Бельграно II.

Аргентинські антарктичні станції (постійні позначені червоним, сезонні — білим)

Постійні станції

• Бельграно II (ісп. Base Belgrano II) — лабораторія і метеорологічна станція (заснована 1979 року).
• Есперанса (ісп. Base Esperanza) — лабораторія і метеорологічна станція з 1952 р. радіорубки LRA Arcángel, школа № 38 ім. Рауля Альфонсина з 1978 р., туристичне обладнання.
• Карліні (ісп. Base Carlini, до 2012 називалася Jubany) — наукова станція розташована на о. Кінг-Джордж.
• Марамбіо (ісп. Base Marambio) — лабораторія і метеорологічна станція (довжина 1,2 км, ширина 30 м, заснована в 1969 р.), розташована на о. Сеймур.
• Оркадас (ісп. Base Orcadas) — заснована 1903 року, розташована на Південних Оркнейських о-вах.
• Сан-Мартін (ісп. Base San Martín) — лабораторія і метеорологічна станція (заснована 1951 року).

Сезонні станції

• Камара (ісп. Base Cámara) — заснована 1957 року, розташована на о. Півмісяця
• Десепсьйон (ісп. Base Decepción) — база заснована 1948 року, розташована на острові Десепшен.
• Петрель (ісп. Base Petrel) — станція заснована 1967 року, розташована на о. Данді.
• Прімавера (ісп. Base Primavera) — база заснована 1977 року, розташована на Антарктичному півострові
• Мельхіор (ісп. Base Melchior) — база заснована 1947 року, розташована на о. Обсерваторіо (Архіпелаг Палмера).
• Браун (ісп. Base Brown) — база розташована на березі затоки Парадайз на Антарктичному півострові
• Матьєнсо (ісп. Base Matienzo) — база заснована 1961 року, розташована на о. Нунатак-Ларсен на льодовику Ларсена

Бази

Загальне число аргентинських баз, таборів та тимчасових притулків в Антарктиці складає 67. Деякі з них на даний час покинуті або знищені.

• Альфред де Навіо Собраль (ісп. Base de Avanzada Científica de Ejército Alférez de Navío Sobral) — заснована 1965 року, закрита 1972 року
• Кампаменто-Баєрс (ісп. Campamento Byers) — розташована на п-ові Баєрз^[en].
• Естасьйон-Сьєнтіфіка-Елсворт (ісп. Estación Científica Ellsworth)— колишня американська база (заснована 1958 року), була розташована на березі моря Ведделла. Закрита 1962 року
• Гурручага (ісп. Base Gurruchaga) — база розташована на о. Нельсон
• Кампаменто-Сьєнтіфіко-Лівінгстон (ісп. Campamento Científico Livingston) — база розташована на о. Лівінгстон, використовувалася з 1995 по 2000 роки.

Населення

Населення Аргентинської Антарктиди досягало 169 жителів взимку і 1261 влітку. З 1991 року постійні антарктичні станції беруть участь у загальноаргентинському переписі населення.

Згідно перепису 2010 року, проведеного INDEC, населення департаменту складає 190 осіб, з яких 162 чоловіки і 28 жінки, зокрема 16 дітей. У місцевих виборах 2015 року брали участь 174 виборці.

У департаменті Аргентинська Антарктида знаходяться 12 населених пунктів (антарктичних станцій), адмініструванням яких займаються Національна дирекція Антарктики^[en], Антарктичний інститут Аргентини і Збройні сили Аргентини.

Населений пункт	Постійне населення (2011)	Населення влітку (2011)
Марамбіо	75	160
Есперанса	66	142
Карліні	33	100
Сан-Мартін	20	20
Бельграно II	19	19
Браун	0	12
Десепсьйон	0	15
Матьєнсо	0	15
Прімавера	0	8
Камара	0	-
Мельхіор	0	-
Петрель	0	-
Загалом	213	491

Транспорт

Головні транспортні засоби: кораблі Puerto Deseado і Suboficial Castillo, криголам ARA Almirante Irizar, літаки C-130 Hercules і DHC-6 Twin Otter.

Провінційні установи

Учні та педагоги школи № 38 2011 року

На території департаменту діє школа № 38 ім. Рауля Альфонсина (до 2012 року носила ім'я Хуліо Роки) на базі Есперанса. Набором персоналу школи займається уряд провінції. Також на рівні провінції відбувається керівництво Базою Она й Антарктичним офісом, який обслуговує туристів на антарктичних морських туристичних круїзах. Решта установ і організацій на території департаменту керується державними органами Аргентини.

Див. також

• 45-й меридіан західної довготи

Посилання

• Marambio Base [ 19 січня 2012 у Wayback Machine.] (ісп.) (англ.)
• (ісп.)

Примітки

1. . INDEC. Censo 2010. Resultados provisionales: cuadros y gráficos. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 28 лютого 2017. 
2. . Ла Насьйон. 28 червня 2015. Архів оригіналу за 28 липня 2015. Процитовано 28 лютого 2017.