Арахноїдит

Арахноїди́т (грец. αραχνιον — павутина і ειδος — вид) — запалення павутинної оболони головного (церебральний арахноїдит) або спинного (спінальний арахноїдит) мозку.

Арахноїдит
Спеціальність	неврологія
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11	8E40.3
МКХ-10	G03.9
DiseasesDB	22543
eMedicine	radio/49
MeSH	D001100
Arachnoiditis у Вікісховищі

Причини

Найчастіше виникає внаслідок травм черепа й хребта, його може спричинити деякі інфекційні захворювання або хронічна інтоксикація, запалення придаткових пазух носа, тощо. Якщо в процес втягується речовина головного мозку, до симптоматики приєднуються симптоми ураження відповідних зон кори головного мозку і захворювання носить назву «арахноенцефаліт». Причинами даної групи захворювань є зниження імунних сил організму на фоні хронічних соматичних захворювань, перенесені черепно-мозкові травми, виснаження організму. При агресивності бактеріальної флори, імунодефіциті, енцефаліт переходить в наступну стадію — абсцес головного мозку, який характеризується вогнищевою симптоматикою в залежності від зони ураження.

Клінічні ознаки

• Ознаки церебрального арахноїдиту — локальний та дифузний головний біль, нудота, судоми, паралічі, порушення чутливості, мовлення, знижується гострота зору (ураження основи мозку).
• Ознаки спінального арахноїдиту — різкий біль, що нагадує радикуліт.

Лікування

Лікування арахноїдиту консервативне — антибіотики, сульфаніламіди, діуретики, підшкірні ін'єкції алое, рентгено- і фізіотерапія. Або іноді проводять хірургічне (головним чином при обмежених тяжких формах). Якщо лікування починається своєчасно, арахноїдит здебільшого закінчується видужанням.

Література

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.