Апеннінські листяні гірські ліси — помірний широколистяний та мішаний лісовий екорегіон в Апеннінських горах, Італія. Розвиток цих лісів забезпечується великою кількістю опадів на Апеннінах (від 1000 мм на півдні до 2500 мм на півночі) у поєднанні з помірним-прохолодним кліматом. Через зміну клімату, Abies alba, що ще широко поширена, проте різко зменшилась у кількості на користь бука.
| Апеннінські листяні гірські ліси | |
| Країна | Італія |
|---|---|
| Апеннінські листяні гірські ліси у Вікісховищі |
Флора ред.
Екорегіон має дві основні рослинні зони: гірські ліси та гірські луки.
Для букових лісів характерний Fagus sylvatica з домішкою Quercus, Acer pseudoplatanus, Acer opalus, Acer lobelii, Sorbus aria, S. aucuparia, S. torminalis, Ulmus glabra, Tilia platyphyllos, Populus tremula, Ilex aquifolium та Taxus baccata.
Є також мішані деревостани буку та ялиці білої (Abies alba), поряд з реліктовими деревостанами Pinus nigra var. Italica, Picea abies та Pinus sylvestris на півночі Апеннінів.
Гірські вершини вкриті альпійськими луками та лісистими подушковими чагарниками. Подушкові чагарники: Juniperus communis subsp. nana), Sorbus chamaemespilus, Arctostaphylos uva-ursi, Vaccinium vitis-idaea, та реликтові Pinus mugo на горах Маелла[en]. На високогірних луках зустрічаються: Gentiana dinarica, Gentiana nivalis, Androsace alpina, Polygala chamaebuxus, Saxifraga oppositifolia, Ranunculus seguieri, та Carlina acaulis.
Екорегіон має велике різноманіття видів рослин — гори Абруццо мають 1200 видів, Гран-Сассо і Монті-делла-Лага[en] — 1500 видів, а гори Майелла — 1800 видів. Ендемічні види становлять від 10 до 20 % від загальної кількості видів, збільшуючись у відсотковому відношені на більших висотах. До ендемічних видів належать Androsace mathildae, Ranunculus magellensis, Aquilegia magellensis та Soldanella minima samnitica.
Фауна ред.
Серед ссавців варто відзначити: Ursus arctos marsicanus, Canis lupus italicus, Capreolus capreolus, Rupicapra pyrenaica ornata,Felis silvestris, Martes martes, Martes foina та Lutra lutra.
Серед земноводних варто відзначити: Salamandrina perspicillata, Lissotriton italicus, Rana italica та Salamandra salamandra ssp. gigliolii.
Заповідні території ред.
Оцінка 2017 року показала, що 7 403 км², або 46%, екорегіону знаходиться у заповідних зонах. Близько 55% незахищеної території все ще є лісами.
Заповідними територіями є:
- Монте-Чимоне[en],
- Аппенніно-Тоско-Еміліано[en],
- Форесте-Казентинезі, Монте-Фальтерона-е-Кампінья[en],
- Національний парк Гран-Сассо і Монті-делла-Лага,
- Національний парк Абруццо, Лаціо й Молізе,
- регіональний парк Сіренте-Веліно[en]
- регіональний парк Матесе[en].
Примітки ред.
- ↑ «Apennine deciduous montane forests». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund.
- ↑ «Italian sclerophyllous and semi-deciduous forests». Encyclopedia of Earth. Accessed 13 September 2020. [1] [ 11 травня 2022 у Wayback Machine.]
- Sillo, Roberta & Sanctis, Michele & Bruno, Franco & Attorre, Fabio. (2012). Vegetation and landscape of the Simbruini mountains (Central Apennines). Plant Sociology. 49. 3-64. 10.7338/pls2012491S1/01.
Посилання ред.
- «Apennine deciduous montane forests». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund. [ 24 червня 2021 у Wayback Machine.]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Апеннінські листяні гірські ліси