Антіох I Теос Дікайос Епіфан Філопатор Філеллін (бл. 86 до н. е. — 38 до н. е.) — цар Коммагени в 69 до н. е.—40 до н. е.. Сприяв еллінізації свого царства.
| Антіох I Теос | |
|---|---|
| Ἀντίοχος ὁ Θεὸς Δίκαιος Ἐπιφανὴς Φιλορωμαῖος Φιλέλλην | |
| | |
| Народився | 86 до н. е. |
| Помер | 38 до н. е. |
| Поховання | Немрут-Даг |
| Країна | Коммагена |
| Діяльність | монарх |
| Титул | цар Коммагени |
| Посада | монарх |
| Термін | 69—40 до н. е. |
| Попередник | Мітрідат I Каллінік |
| Наступник | Антіох II |
| Рід | Єрвандіди |
| Батько | Мітрідат I Каллінік |
| Мати | Лаодіка VII Теаd |
| У шлюбі з | Ісіяd |
| Діти | Мітрідат II (цар Коммагени), Антіох II, Antiochis of Commagened, Лаодіка Парфянськаd і Athenais of Media Atropatened |
|
Життєпис Редагувати
Походив з династії Єрвандідів. Син Мітрідата I, царя Коммагени, й Лаодіки VII (доньки сирійського царя Антіоха VIII Гріпа). Народився близько 86 до н. е.
У 70 до н. е. стає співволодарем зі своїм батьком. У 69 до н. е. після смерті Мітрідата I успадкував трон. На той час Коммагена опинилася у складній ситуації, оскільки вона була союзницею Великої Вірменії — супротивника Римської республіки. Антіох I зрозумів, що Тигран II, цар Великої Вірменії, і його союзник Мітрідат VI, цар Понту, втратили можливість перемогти Рим, тому коммагенський цар перейшов на бік римського проконсула Луція Ліцінія Лукулла. У 69—68 до н. е. Антіох I Теос спрямував свої війська до армії римлян, що брали участь у вірменському поході.
У 66—64 до н. е. допомагав новому римськомому очільникові Гнею Помпею Магну у війні проти Понту та Великої Вірменії. За це у 59 до н. е. Антіоха I визнано союзником Риму, що забезпечило Коммагені захист її кордонів. В подальшому зберігав вірність Риму, допомогаючи тому у протистоянні з гірськими племенами Кілікії, ісаврів та інформуючи про події в Парфії. У 51 до н. е. затоваришував з Марком Туллієм Цицероном.
У 49 до н. е. під громадянської війни між Гнеєм Помпеєм Магном і Гаєм Юлієм Цезарем підтримав першого, але після перемоги Цезаря у 48 до н. е. перейшов на його бік. У 47 до н. е. надавав війська та харчі римлянам під час війни з Фарнаком II, царем Боспору.
Після загибелі Цезаря у 44 до н. е. вимушено визнав владу республіканців Красса та Брута, оскільки розумів неможливість чинити їм спротив.
У 42 до н. е. після перемоги триумвірів Марка Антонія й Октавіана над республіканцями у битві при Філіпах Антіох I Теос перейшов на бік переможців. Втім втратив довіру римлян.
У 40 до н. е. Марк Антоній змусив царя Коммагени зректися влади на користь старшого сина Антіоха II. Втім ймовірно зберігав вплив до самої смерті, що настала в 38 до н. е.
Еллінізація Редагувати
Розпочав значну політику з поширення культурного впливу еллінізму в своєму царстві, що було необхідно для входження до числа цивілізованих країн в очах греків і римлян. При цьому відбувається поступовий відхід від азійських коренів. Втім це переважно зачепила вищі шари суспільство, селяни залишалися вірними перським богам та старовинним звичаїв.
Задля підвищення авторитету царя й усієї династії Антіох I Теос провів масштабні будівельні роботи на горі Немрут, де було споруджено велику гробницю, тераси, встановлено величні статуї, деякі витісано зі скель. Крім того зведено ще 7 гробниць-святилищ, зокрема в Арсамей-на-Євфраті, Арсамеї-на Німфеї.
Родина Редагувати
Дружина — Ісія, донька Аріобарзана I, царя Каппадокії
Діти:
- Мітрідат II, цар Коммагени
- Лаодіка, дружина Орода II, царя Парфії
- Антіох II (д/н—бл. 29 до н. е.), цар Коммагени
- Афінаїда, дружина Артавазда I, царя Атропатени
- Антіохіда
Джерела Редагувати
- Cyrille Toumanoff, Les dynasties de la Caucasie chrétienne de l'Antiquité jusqu'au xixe siècle: Tables généalogiques et chronologiques, Rome, 1990, p. 397—398.
- Michael Alexander Speidel (24 August 2005). «Early Roman Rule in Commagene». Mavors-Institut. Archived from the original on 27 December 2015.
- Jörg Wagner (Hrsg.): Gottkönige am Euphrat. Neue Ausgrabungen und Forschungen aus Kommagene. 2. Auflage, Philipp von Zabern, Mainz 2012, ISBN 978-3-8053-4218-6