Антисіонізм — ідеологічна та практична протидія сіонізму з боку представників різних (у тому числі єврейських) політичних і релігійних течій та громадських інститутів, що ґрунтується на критиці цілей сіонізму та методів їх досягнення.
Трактування терміну Редагувати
Мартін Лютер Кінг розглядав антисіонізм як форму антисемітизму.
У вузькому сенсі термін базується на визнанні особливостей євреїв і звичайно поділяється на культурний (заперечення культури) і національний (заперечення нації). У ширшому сенсі антисемітизм можна розуміти як заперечення особливостей семітських народів взагалі, тобто під антисемітизм має підпадати також і засудження арабів, хоча в політології таке трактування не прийняте.
Антисіонізм серед євреїв Редагувати
Головними силами антисіонізму серед євреїв на початку XX століття були представники ортодоксального юдаїзму. Представником релігійного антисіонізму, зокрема, був авторитетний рабин Йоель Тейтельбаум (відомий як «Сатмарський Ребе»). З 20-х років ХХ століття головною організацією, що протистояла сіонізму з позицій ортодоксального юдаїзму, стала організація Агудат Ісраель, створена в 1912 році. Однак в 1947 Агудат Ісраель підтримала вимогу сіоністів про створення самостійної єврейської держави. В даний час більшість ортодоксальних громад і організацій визнають Державу Ізраїль.
Частина громади Агудат Ісраель, що відкололася в 1935, році досі категорично відмовляється визнати право Держави Ізраїль на існування.
Антисіонізм в СРСР і країнах соціалістичного табору Редагувати
Володимир Ленін бачив в сіонізмі один із проявів «буржуазного або дрібнобуржуазного націоналізму, що протистоїть пролетарському інтернаціоналізму і проповідує класовий мир між робітниками і капіталістами однієї національності». У статті «Мобілізація реакційних сил і наші завдання» (1903 рік) Ленін заявляв, що «сіоністський рух безпосередньо набагато більше загрожує розвитку класової організації пролетаріату, ніж антисемітизм, і, так як для нас, соціал-демократів, не існує «обраних» і «не обраних» народів, то ми ніяк не можемо відмовитися від завдання боротьби з «забобонами єврейської маси»». З другої половини 20-х років приналежність до сіонізму розглядалася в СРСР як політичний злочин. Антисіонізм був притаманний усім партіям Комуністичного інтернаціоналу (Комінтерна).
В Арабо-ізраїльській війні 1947-1949 років керівництво СРСР надало дипломатичну підтримку сіоністам в справі створення єврейської держави. Але вже в 1948-49 роках сіоністські організації були ліквідовані у всіх країнах Європи та Азії, які перебували під впливом СРСР. Після Шестиденної війни всі комуністичні країни, крім Румунії, припинили дипломатичні відносини з Ізраїлем. На початку 70-х років сіонізм був заборонений на Кубі.
В 1973 році в СРСР був знятий антисіоністський документально-пропагандистський фільм «Таємне і явне (Цілі і діяння сіонізму)». У 1983-1990 роках в СРСР діяв Антисіоністський комітет радянської громадськості.
Арабський антисіонізм Редагувати
В даний час мусульманський світ є головним і найорганізованішим опонентом сіонізму. Арабські політологи та державна пропаганда розглядають Ізраїль як незаконне державне утворення, а вороже ставлення до сіонізму стало однією з причин створення Арабської ліги. До початку 60-х років сіоністські організації були ліквідовані у всіх арабських країнах. У 1975 році арабські держави відіграли головну роль у прийнятті Генеральною Асамблеєю ООН резолюцію, що прирівняла сіонізм до расизму, а в 1991 році багато з них голосували проти скасування цієї резолюції.
Антисіонізм в західному світі Редагувати
Британський політик, міністр у справах Близького Сходу Волтер Едвард Гіннес був відомий як затятий антисіоніст, за вказівкою якого в 1944 році був закритий допуск в Палестину єврейських біженців з Європи. Під його ж тиском Туреччина не дозволила висадитися біженцям з пароплава «Струма». Організацією «Лехі» було організовано та здійснено його вбивство.
Антисіонізм в ООН Редагувати
10 листопада 1975 року ХХХ сесія Генеральної Асамблеї ООН під впливом СРСР та за підтримки арабських і «неприєднаних» країн прийняла Резолюцію 3379, яка визначила сіонізм як «форму расизму і расової дискримінації». За ухвалення резолюції проголосували 72 держави, проти — 35, утрималося — 32.
16 грудня 1991 року на вимогу США та Ізраїлю ця резолюція була скасована Резолюцією 4686 Генеральною Асамблеєю ООН. За ухвалення резолюції проголосували 111 держав, проти — 25, утрималося — 13.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- . Архів оригіналу за 16 грудня 2014. Процитовано 8 липня 2015.
- Антисионизм — это не антисемитизм // ("Haaretz", Израиль) [ 20 листопада 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- General Assembly // Distr. GENERAL A/RES/3379 (XXX) // 10 November 1975 [ 6 грудня 2012 у Wayback Machine.] (англ.)
- . Архів оригіналу за 3 червня 2011. Процитовано 1 липня 2015.