Антверпенський трамвай (нід. Antwerpse tram) — один з видів громадського транспорту у бельгійському місті Антверпені, що був започаткований 25 травня 1873 року. Трамвайна мережа експлуатується організацією-фламандським оператором громадського транспорту De Lijn[en].
| Антверпенський трамвай | ||
|---|---|---|
| нід. Antwerpse tram | ||
| Опис | ||
| Країна | Бельгія | |
| Місто | Антверпен | |
| Дата відкриття | 25 травня 1873 року | |
| Оператор | De Lijn | |
| Сайт | delijn.be | |
| Маршрутна мережа | ||
| Кількість маршрутів | 14 | |
| Довжина мережі | 116.6 | |
| Рухомий склад | ||
| Основні типи рухомого складу | серії PCC і HermeLijn[nl] | |
| Технічні дані | ||
| Ширина колії | 1000 мм | |
| Тип живлення | контактна мережа | |
| Електрифікація | 600 | |
| ||
| Антверпенський трамвай у Вікісховищі |
Ширина колії антверпенського трамвая — 1000 мм, напруга контактної мережі — 600 вольт.
Історія ред.
Конка і омнібус ред.
Попередником електричного трамвая в Антверпені був кінний трамвай (конка). Перший запит на право організації в місті «Американського трамвая» (фр. Tramway Américain), як тоді називали кінний трамвай, був спрямований міському уряду підприємцями Ed. Paujaurd'hui та A. Edvard ще 27 червня 1865 року, однак лише через 6 років (14 березня 1871 року) міська рада дозволила будівництво трамвая. Перша лінія антверпенської конки відкрилася 25 травня 1873 року. Вона сполучила церкву в районі Бергем і вулицю Меїр в центрі міста.
Через 10 років у місті діяло вже 10 ліній конки. Також був один омнібусний маршрут. Громадський транспорт Антверпена експлуатувався 9-ма різними приватними компаніями. Одна експлуатувала омнібус, решта 8 — різні маршрути конки.
28 вересня 1895 року у Бельгії було засновано акціонерне товариство Société Anonyme Compagnie Mutuelle de Tramways (стисло Mutuelle), метою якого був розвиток трамваїв і легких залізниць у Бельгії та за кордоном. У 1897 році Mutuelle почало переговори з антверпенськими коночними компаніями про об'єднання в єдине транспортне підприємство. Фактичний процес об'єднання розпочався 1 січня 1899 року, коли до складу Mutuelle увійшли 2 маршрути, що належали раніше компаніям Tramways Maritimes Tramways і Suburbains d'Anvers. 24 квітня 1899 року Mutuelle заснувало дочірню компанію Compagnie Générale des Tramways d'Anvers (CGTA), метою якої була експлуатація конки і омнібуса Антверпена з наступною електрифікацією. Протягом цього (1899) року CGTA продовжувала переговори про об'єднання з приватними компаніями. У результаті до 1 січня 1900 року всі приватні коночні компанії (а також єдина омнібусна) увійшли до складу CGTA разом з усім своїм майном.
Єдиною лінією трамвая, що не увійшла до складу CGTA, була приміська лінія «Антверпен Варкенсмаркт - Меркс». Ще 9 серпня 1887 року її було передано Національному товариству місцевих залізниць (NMVB), яке експлуатувало міжміські та приміські трамваї по всій Бельгії.
Таким чином, CGTA стала власником таких активів: 44,194 км трамвайних ліній, 132 відкритих та 136 закритих вагонів конки, 26 омнібусів (як відкритих, так і закритих) та 663 коня.
Електрифікація ред.
Дозвіл на роботи з електрифікації було отримано CGTA 12 березня 1902, тобто за півроку після подачі запиту (22 листопада 1901 року). Паралельно з електрифікацією планувалася перешивання ліній з 1435 мм на 1000 мм.
Роботи почалися на омнібусному маршруті «Drakplaats - Grote Markt» (нині — маршрут № 11). Фактично цю першу лінію електричного трамвая будували з нуля, оскільки омнібуси були не рейковими, а дорожніми транспортними засобами. Отже, ніякої рейкової інфраструктури до початку будівництва лінії електричного трамвая на трасі не було.
До 6 травня 1902 року вздовж ділянки траси колишнього омнібусного маршруту від Drakplaats до Nieuwstraat були прокладені рейки. Після цього почалися роботи з перешивки і електрифікації кінних ліній на кільці бульварів (Leien). На час робіт вивільнені омнібуси замінили вагони конки, одночасно на колишній омнібусній лінії, яка поки що не була електрифікована, почали працювати вагони конки, що раніше ходили по бульварах. 9 липня 1902 року почався рух конки ділянкою колишнього омнібусного маршруту від Nieuwstraat до Grote Markt.
Перша опора контактної мережі була встановлена 10 червня 1902 року на бульварі Kunstlei (нині Frankrijklei), між рогом з вулицею De Keyserlei Gemeenteplaats (Fr. Rooseveltplaats). 13 серпня контактна мережа була підключена до тимчасової електростанції, яку обладнали в депо на Boudewijnstraat. Незабаром почалися пробні поїздки електричних трамваїв. Поки ж (з 12 червня) на перешиту трасу на бульварах ненадовго повернулася конка.
Нормальна експлуатація електричного трамвая в Антверпені стартувала 2 вересня 1902 року. Спочатку по трасі ходили як електричні трамваї, так і вагони конки. Але вже за тиждень конка назавжди покинула антверпенські бульвари.
Сучасний стан ред.
У теперішній час (2000-ні) мережа антверпенського трамвая має дистанції, що мають різний характер — від вуличних трас на суміщеному полотні до підземних тунелів, що мало відрізняються від метрополітену. Таку мережу підземних ліній в Антверпені, як і в Бельгії в цілому, заведено називати «пре-метро».
Першу чергу підземного трамвая відкрито 25 березня 1975 року (між станціями Groenplaats і Diamant, завдовжки 1,3 км).
Станом на 2009 рік в Антверпені 12 діючих трамвайних ліній.
Маршрути (2009) ред.
| лінія | маршрут | довжина, км | тривалість рейсу, хв.* | середня швидкість, км/г* | Пасажири, млн чол. (2000)* | Пасажири, млн чол. (2005)* |
|---|---|---|---|---|---|---|
| 2 | Linkeroever (Parkeer en Reis) – Hoboken (Kioskplaats) | 12,4 | 38 | 20 | 6,07 | 10,27 |
| 3 | Zwijndrecht (Melsele Krijgsbaan) – Merksem (Keizershoek) | 14,5 | 40 | 22 | 4,59 | 23,9 |
| 4 | Sint Pietersvliet – Hoboken (Kioskplaats) | 7,6 | 31 | 15 | 2,23 | 3,89 |
| 5 | Deurne (Wim Saerensplein) – Linkeroever (P&R) | 10 | 25 | 24 | немає даних | немає даних |
| 6 | Metropolis – Olympiade | 9,7 | 35 | 17 | немає даних | немає даних |
| 7 | Sint Pietersvliet – Mortsel (Gemeenteplein) | 7,7 | 28 | 17 | 2,56 | 4,3 |
| 8 | Bolivarplaats – Deurne (Silsburg) | 7,6 | 31 | 15 | 3,01 | 5,89 |
| 10 | Melkmarkt – Deurne (Schotensteenweg) | 5,7 | 24 | 14 | 2,78 | 4,32 |
| 11 | Melkmarkt – Deurne (Eksterlaar) | 6,1 | 27 | 14 | 2,74 | 4,25 |
| 12 | Sportpaleis – Bolivarplaats | 5,8 | 26 | 13 | 4,71 | 7,79 |
| 15 | Linkeroever (P&R) – Mortsel (Gemeenteplein) | 11 | 33 | 20 | 5,39 | 9,68 |
| 24 | Hoboken (Schoonselhof) – Deurne (Silsburg) | 12 | 50 | 15 | 3,52 | 5,53 |
* Тривалість поїздки і середня швидкість подається згідно з графіком. Кількість пасажирів, згідно з даними міста Антверпен.
Рухомий склад ред.
У серпні 2012 року De Lijn[en] замовив парк трамваїв Bombardier Flexity 2, серед них 28 для Антверпена. Вони замінять багато старих трамваїв серії PCC і врешті-решт замінять трамваї HermeLijn[nl], що переведуть на інші маршрути.
Вагони PCC регулярно використовуються парами. 6 листопада 2017 року De Lijn розпочав випробування так званих 'мега-трамваїв', що складаються з двох Hermelijnen, з'єднаних разом, на маршруті 3. В результаті поїзди мають довжину 61 метр і можуть перевозити 500 пасажирів.
Дивись також ред.
Примітки ред.
- . Railway Gazette International. Архів оригіналу за 25 листопада 2020. Процитовано 20 серпня 2012.
Джерела та посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Антверпенський трамвай |
- Eric Keutgens. 100 jaar elektrische tram in Antwerpen. (видання антверпенського трамвайного музею), 2002.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Антверпенський трамвай