Анджей Кшицький (пол. Andrzej Krzycki, 7 липня (1482) — 10 травня (1537)) — католицький релігійний і державний діяч Королівства Польського, польсько-латинський поет.
Анджей Кшицький | |
---|---|
пол. Andrzej Krzycki | |
| |
Народився | 7 липня (1482) Кжицько |
Помер | 10 травня (1537) (54 роки) (Скерневиці) |
Поховання | (Базиліка Небовзяття Пресвятої Діви Марії (Гнєзно)) |
Підданство | Корольство Польща |
Діяльність | політик, поет |
Alma mater | (Болонський університет) |
Знання мов | латина і польська |
Посада | d, (Королівський секретар), d, d і (Примас Польщі) |
Конфесія | католицтво |
Рід | |
![]() | |
|
Життєпис
Походив зі шляхетського роду гербу (Котвич), народився в родинному маєтку.
За допомогою свого (вуя) Пйотра Томіцького — краківського єпископа РКЦ — здобув освіту в (Болонському університеті), де був учнем Філіпа Бероальдо Старшого та Кодра Урція. Повернувся до Польщі у 1501 році. Завдяки протекції вуя прийняв сан (ксьондза), став працювавти в церковній ієрархії.
У 1512 році призначений секретарем польської королеви Барбари Запольї. У 1515 році став секретарем короля Сигізмунда I Старого. Після цього обіймав посаду єпископа РКЦ Перемишля до 1527 року, у 1527—1535 роках був єпископом (Плоцьким). Слідом за цим обраний архієпископом Ґнєзна й (примасом Польщі). Свою діяльність спрямовував на поширення ідей гуманізму в Королівстві. Його вважають одним з найбільших (гуманістів) свого часу.
Раптово помер у 1537 році. В останні роки життя взяв під своє заступництво сина простого селянина (Клеменса Яніцького).
Творчість
Автор численних полемічних творів, спрямованих проти Реформації. Найвідомишим є «Панегірик Лютеру», де у сатиричній формі висміював догмати лютеранства. У трактатх «De Ratione ET Sacrificio Missae» і «De aflictione Ecclesiae» захищав католицизм.
Уславився своїми епіграмами, в яких висміював королеву Бону Сфорцу, своїх колег-єпископів. У 1522 році з'явилася латинська поема Кшицького «Скарги Релігії та Речі Посполитої». У ній алегоричні персонажі таврують політичних крикунів, потопаючих у розкоші багатіїв, нерішучих сенаторів і проповідників «єретичних навчань». Всі надії автор покладає на короля, який один може врятувати Польщу від загибелі.
Джерела
- Bibliografia Literatury Polskiej — Nowy Korbut, t. 2 Piśmiennictwo Staropolskie, Państwowy Instytut Wydawniczy, Warszawa 1964, s. 424—428
![]() | Це незавершена стаття про особу Польщі. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет