Анатомічний театр Харківського жіночого медичного інституту (також Анатомічний театр жіночого медінституту) — колишня громадська будівля у Харкові, пам'ятка архітектури та містобудування місцевого значення (№ 7035-Ха). Розташована у центрі міста, у провулку Воробйова, у Київському районі міста Харкова. Збудована за проєктом академіка архітектури Олексія Бекетова у 1910—1911 роках як Анатомічний театр для Харківського жіночого медичного інституту.
| Анатомічний театр Харківського жіночого медичного інституту | |
|---|---|
| | |
| 49°59′33″ пн. ш. 36°14′07″ сх. д. / 49.9926806° пн. ш. 36.2352889° сх. д.Координати: 49°59′33″ пн. ш. 36°14′07″ сх. д. / 49.9926806° пн. ш. 36.2352889° сх. д. | |
| Країна | Україна |
| Місто | м. Харків |
| Адреса | провулок Воробйова, 8 |
| Тип будівлі | громадська будівля |
| Стиль | модерн, неокласицизм |
| Автор проєкту | Олексій Бекетов |
| Початок будівництва | 1910 |
| Побудовано | 1911 |
| Основні дати: | |
| Статус | пам'ятка архітектури місцевого значення |
| Стан | не використовується, покинута |
| Анатомічний театр Харківського жіночого медичного інституту Анатомічний театр Харківського жіночого медичного інституту (Україна) | |
| Медіафайли у Вікісховищі |
З середини 2000-х років покинута та занедбана будівля, забита дошками Входить до Топ-5 Харківських будинків-привидів за версією порталу KharkovGo.
Історія ред.
Анатомічний театр ред.
Після рішення Харківського медичного товариства у травні 1910 року про створення Харківського жіночого медичного інституту організаційний комітет зі створення інституту запланував будівництво анатомічного театру цього навчального закладу із аудиторією на 300 осіб, музеєм та кімнатами для занять. Будівля анатомічного театру жіночого медичного інституту була зведена у швидкому темпі протягом другої половини літа — осені 1910 року за проєктом Олексія Бекетова у Скрипницькому провулку (нині — провулок Воробйова). Архітектор обіцяв до здати будівлю 25 вересня 1910 року. За будівництвом від інституту стежив професор А. Д. Чиріков, який перебував там весь свій вільний час.
Ще до завершення будівництва, у жовтні 1910 року в анатомічному театрі почали проводитись заняття. 30 січня 1911 року у будівлі було відкрито анатомічний музей, який створив Володимир Воробйов, а 2 лютого відкрито і анатомічний театр. Саме тут пройшло друге відкриття Харківського жіночого медичного інституту.
Будівництво анатомічного театру Харківського жіночого медичного інституту було завершено в 1911 року. Це двоповерховий прямокутний у плані будинок у стилі модерн та неокласицизму, що мав оштукатурені деталі та напівпідвал. Фасад будівлі архітектор прикрасив пілястрами та цегляними деталями.
В анатомічному театрі проходили лекції та анатомічні роботи, зокрема, студентки вивчали будову людського тіла, викладачі проводили розтини та вчили робити розрізи. Поруч був анатомічний музей.
У 1920 році Харківський жіночий медичний інститут та медичний факультет колишнього Харківського університету реорганізували у Харківську медичну академію (нині — Харківський національний медичний університет). На цокольному поверсі була створена кімната прощання, в якій підтримувалася температура +8 градусів за Цельсієм за допомогою підземних вод.
За переказами, будівля анатомічного театру є тильною стороною комплексу споруд Інституту мікробіології і імунології імені І. І. Мечникова
Подальша історія будівлі ред.
Згодом тут знаходились пастерівська станція, перший у Харкові цех, в якому фасували ліки, а потім суд у справах неповнолітніх та народний суд Київського району міста Харкова.
Рішенням Харківського обласного виконавчого комітету від 30 квітня 1980 року № 334 та Рішенням Харківського обласного виконавчого комітету від 05 березня 1992 № 61 будівля була внесена до списку пам'яток архітектури та містобудування місцевого значення під № 257.
Фасад будинку використовували для зйомок фільму «Дау», для чого його заколотили дошками. Зйомки проходили тут у 2008 році. За місяць після зйомок, у листопаді 2008 року, двірник знайшов у провулку вибуховий пристрій, які правоохоронні служби знешкодили. На думку, місцевих мешканців, це був реквізит, який забули творці фільму.
За словами місцевих мешканців, всі закинуті кімнати ще до зйомок фільму дослідили мародери.
На цей час будівля покинута, вікна забиті дошками. Будинок входить до Топ-5 Харківських будинків-привидів за версією порталу KharkovGo
У червні 2020 року будівля під назвою «Жилбудинок» відповідно до наказу Міністерства культури та інформаційної політики від 4 червня 2020 року № 1883 занесена до переліку Державного реєстру нерухомих пам'яток України як пам'ятка культурної спадщини містобудування та архітектури місцевого значення за № 7035-Ха
Галерея ред.
Примітки ред.
- ↑ . Vgorode. Харьков. 24 березня 2011. Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 30 квітня 2021. (рос.)
- ↑ Ульянова Ольга (13 липня 2018). . 057.ua. Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 30 квітня 2021. (рос.)
- ↑ Алина Уколова. . KharkovGo. Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 30 квітня 2021. (рос.)
- Петрова З. П. . Международный медицинский журнал. 2006. № 2. С. 129-130. Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 30 квітня 2021. (рос.)
- Лісовий В. М, Перцева Ж. М, Капустник В. А., Семененко О. В., Перцев Д.П. (2019). . Харків: ХНМУ. с. 32. ISBN 978-966-2094-42-8. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 30 квітня 2021.
- Петрова З. П. . Международный медицинский журнал. 2006. № 2. С. 131. Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 30 квітня 2021. (рос.)
- Петрова З. П. . Международный медицинский журнал. 2006. № 4. С. 141. Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 30 квітня 2021. (рос.)
- Коломієць Т. В., Чорний Д. М. Розвиток освіти та культури // Історія міста Харкова XX століття / О. Н. Ярмиш, С. І. Посохов, А. І. Епштейн та ін.; худож.-оформлювач І. В. Осипов. — Харків: Фоліо, Золоті сторінки, 2004. — С. 51. — ISBN 966-03-2667-X, 966-6494-52-0.
- Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 30 квітня 2021.
- Ясиевич Владимир (1988). . Киев: Будивэльнык. с. 134. Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 30 квітня 2021. (рос.)
- Петрова З. П. . Международный медицинский журнал. 2006. № 4. С. 146. Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 30 квітня 2021. (рос.)
- . Редпост. 21 квітня 2015. Архів оригіналу за 5 грудня 2020. Процитовано 30 квітня 2021. (рос.)
- Харьков вчера, сегодня, завтра [Текст] / Ю. М. Шкодовский, И. Н. Лаврентьев, А. Ю. Лейбфрейд, Ю. Ю. Полякова ; худ.- оформитель А. С. Юхтман. — Х. : Фолио, 2002. — С. 124.
- ↑ . Улицы и площади Харькова. 21 литопада 2012. Архів оригіналу за 29 січня 2020. Процитовано 30 квітня 2021. (рос.)
Джерела ред.
- Ульянова Ольга (13 липня 2018). . 057.ua. Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 30 квітня 2021. (рос.)
- . Vgorode. Харьков. 24 березня 2011. Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 30 квітня 2021. (рос.)
- Алина Уколова. . KharkovGo. Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 30 квітня 2021. (рос.)
- . Редпост. 21 квітня 2015. Архів оригіналу за 5 грудня 2020. Процитовано 30 квітня 2021. (рос.)
- Алина Уколова. . KharkovGo. Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 30 квітня 2021. (рос.)