Архієпископ Анастасій (в миру Анастасіос Яннулатос, грец. Αναστάσιος Γιαννουλάτος, алб. Anastas Janullatos; нар. 4 листопада 1929, Пірей, Греція) — предстоятель Православної церкви Албанії з титулом Блаженнійший архієпископ Тирани і всієї Албанії, Митрополит Тирано-Дуррессько-Ельбасанський. Богослов, місіонер.
| Архієпископ Анастасій грец. Αρχιεπίσκοπος Αναστάσιος | ||
| ||
|---|---|---|
| з 24 червня 1992 | ||
| Інтронізація: | 2 серпня 1992 | |
| Церква: | Албанська православна церква | |
| Попередник: | Даміан | |
| Альма-матер: | Афінський університет, Марбурзький університет | |
| Професія: | теолог | |
| Діяльність: | клірик, історик релігії, теолог, місіонер | |
| Національність: | грек | |
| Громадянство: | Греція Албанія | |
| Ім'я при народженні: | Анастасіос Яннулатос грец. Αναστάσιος Γιαννουλάτος | |
| Народження: | 4 листопада 1929 (93 роки) Пірей, Греція | |
| Священство: | 24 травня 1964 | |
| Єп. хіротонія: | 19 листопада 1972 | |
| Престол: | Собор Воскресіння Христового | |
| Посада: | архієпископ | |
| Автограф: | ||
| Нагороди: | ||
| Анастасій у Вікісховищі |
Біографія Редагувати
Народився 4 листопада 1929 року в Піреї у благочестивій православній родині. З дитинства брав активну участь у церковному житті. В юності виявляв великий інтерес до математичних наук і збирався присвятити цьому своє життя, але з початком Другої світової війни його наміри змінилися.
У 1947 році він вступив на богословський факультет Афінського університету і закінчив його з відзнакою у 1951 році.
Після закінчення університету два роки служив у армії, де вступив у братство «ZOE» (життя) — релігійну організацію, яка ставила за мету духовне оновлення життя Церкви Греції. Одним з основних його занять стала робота з грецькою молоддю. Він був одним із лідерів студентських рухів і працював у дитячих таборах, прагнучи, щоб у його юних підопічних православна віра набула конкретних і живих форм.
У 1958-1961 був генеральним секретарем міжнародного руху православної молоді «Синдесмос», у 1964-1978 — віцепрезидентом.
Після прийняття сану диякона в 1960 році, він заснував православний місіонерський центр «Porefthentes».
Висвячений на священника 24 травня 1964 року, після чого поїхав з місіонерськими цілями в Уганду, проте незабаром повернувся, захворівши на малярію.
У 1972 році єпископ спільно зі священником Антонієм Ромеосом заснував у Греції жіночий монастир в ім'я святого Івана Предтечі з місіонерською спрямованістю.
19 листопада 1972 року він був хіротонізований на єпископа Андрусського і призначений головою Відділу зовнішніх церковних місій Елладської Православної Церкви й залишався на цій посаді до 1982 року.
Служіння в Африці Редагувати
Патріарх Александрійський Микола VI запропонував єпископу Анастасію зайняти Східноафриканську митрополію. Єпископ погодився, ставши 23 жовтня 1981 тимчасово керуючим Східноафриканською митрополією, але продовжував свою діяльність в Афінському університеті та Апостоліки Діаконія.
Першою справою єпископа стало довершення і негайне відкриття духовної семінарії в Ріруті, закладеної її Архієпископом Макарієм III в 1971 році. Поруч із підготовкою кадрів, єпископ організував переклад служб на сім різних мов. Під його керівництвом було споруджено 67 нових церков і оновлено 25 існуючих. Займався будівництвом шкіл, дитячих садків, мобільних шпиталів і місіонерських пунктів.
У 1983-1986 роках — декан Богословського факультету Афінського університету.
Предстоятель Албанської православної церкви Редагувати
У січні 1991 року рішенням Вселенського патріарха Димитрія та Синоду Константинопольської православної церкви призначено патріаршим екзархом в Албанії. У завдання йому було поставлено початок переговорів із владою та збирання розрізненої православної пастви. Після багатомісячних протестів уряду Албанії, прибув 17 липня того ж року до столиці Албанії міста Тирани. У ході ознайомлювальної поїздки країною переконався у трагічному стані Православної Церкви: за роки гонінь було зруйновано 1608 храмів і монастирів, із 440 священників (на 1940 рік) залишилося 22. Для відродження управлінської структури Церкви Анастасій скликав 12 серпня того ж року загальний собор кліриків і мирян, у якому брало участь лише сорок п'ять осіб. Після вивчення ситуації, що склалася, була обрана Загальна церковна комісія з тринадцяти осіб.
5-8 червня 1992 року делегація Албанської церкви відвідала Константинополь і клопотала про обрання патріаршого екзарха як свого предстоятеля. 24 червня 1992 року Синодом Константинопольської церкви Анастасія обрано архієпископом Тиранським та всієї Албанії; чин інтронізації було здійснено 12 липня.
Влада Албанії тривалий час ставилася до нього негативно через його грецьке походження. Лише у грудні 2017 року, після 25 років перебування на чолі Албанської церкви, президент Албанії Ілір Мета надав йому албанське громадянство.
Активний учасник міжнародного християнського співтовариства: віцепрезидент Конференції європейських церков (2003-2009), президент Всесвітньої ради церков (2006-2013), почесний президент Всесвітньої конференції релігій за мир (з 2006).
Нагороди Редагувати
- Премія Афінагора з прав людини (США/Орден святого апостола Андрія, 2001)
- Орден князя Ярослава Мудрого III ст. (Україна, 25 липня 2008) — за багаторічну плідну церковну діяльність на терені православ'я та з нагоди відзначення в Україні 1020-річчя хрещення Київської Русі
- Орден князя Ярослава Мудрого I ст. (Україна, 27 липня 2013) — за визначну церковну діяльність, спрямовану на піднесення авторитету православ'я у світі, та з нагоди відзначення в Україні 1025-річчя хрещення Київської Русі
Примітки Редагувати
- . agionoros.ru. Архів оригіналу за 12 вересня 2017. Процитовано 3 листопада 2021.
- . Церковно-Научный Центр "Православная Энциклопедия" (рос.). Архів оригіналу за 28 грудня 2017. Процитовано 3 листопада 2021.
- Orthodhokse, Kisha (4 квітня 2020). . Orthodox Autocephalous Church of Albania (en-GB). Архів оригіналу за 28 січня 2021. Процитовано 3 листопада 2021.
- . www.goarch.org (амер.). Архів оригіналу за 3 листопада 2021. Процитовано 3 листопада 2021.
- Указ Президента України від 25 липня 2008 року № 670/2008 «Про відзначення державними нагородами України»
- Указ Президента України від 27 липня 2013 року № 404/2013 «Про нагородження орденом князя Ярослава Мудрого»
Посилання Редагувати
| Це незавершена стаття про теолога або теологиню. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |