Альціон папуанський Охоронний статусБлизький до загрозливого МСОП 3 1 1 Біологічна класифікаціяДомен Еукаріоти Eukaryota

?

Альціон папуанський

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Сиворакшоподібні (Coraciiformes)
Родина:	Рибалочкові (Alcedinidae)
Рід:	Чорнодзьобий альціон (Todiramphus)
Вид:	Альціон папуанський

Біноміальна назва

Todiramphus nigrocyaneus
(Wallace, 1862)

Підвиди

(Див. текст)

Синоніми

Halcyon nigrocyanea

Посилання

Вікісховище:	Todiramphus nigrocyaneus
Віківиди:	Todiramphus nigrocyaneus
ITIS:	692691
МСОП:	22683282
NCBI:	1651844

Альціо́н папуанський (Todiramphus nigrocyaneus) — вид сиворакшоподібних птахів родини рибалочкових (Alcedinidae). Мешкає на Новій Гвінеї та на сусідніх островах.

Опис ред.

Довжина птаха становить 23 см, вага 51-57 г. Обличчя чорне, тім'я сине, горло біле. у самців забарвлення нижньої частини варіюється від рудого до темно-синього, на нижній частині грудей біла смуга. У самиць живіт білий.

Підвиди ред.

Виділяють три підвиди:

T. n. nigrocyaneus (Wallace, 1862) — острови Салаваті^[en] і Батанта, захід і південний захід Нової Гвінеї;
T. n. quadricolor (Oustalet, 1880) — острів Япен, північ Нової Гвінеї;
T. n. stictolaemus (Salvadori, 1876) — південь і південний схід Нової Гвінеї.

Поширення і екологія ред.

Папуанські альціони мешкають на Новій Гвінеї, за винятком сходу і внутрішніх районів, а також на сусідніх островах Салаваті^[en], Батанта і Япен. Вони живуть в підліску вологих тропічних лісів, поблизу річок і озер, на болотах і мангрових заростях. Живляться рибою, ящірками і крабами.

Збереження ред.

МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. За оцінками дослідників, популяція папуанських альціонів становить від 2500 до 10000 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.

Примітки ред.

BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 17 червня 2021. Процитовано 12 квітня 2022.
Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). . IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 12 квітня 2022.

Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 17 червня 2021. Процитовано 12 квітня 2022.

[2] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.

[ioc-3] Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). . IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 12 квітня 2022.