Альціон гачкодзьоб Охоронний статусНайменший ризик МСОП 3 1 1 Біологічна класифікаціяДомен Еукаріоти Eukaryota Царство Т

?

Альціон-гачкодзьоб

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Сиворакшоподібні (Coraciiformes)
Родина:	Рибалочкові (Alcedinidae)
Підродина:	Альціонні (Halcyoninae)
Рід:	*Альціон-гачкодзьоб (Melidora)* Lesson, 1830
Вид:	Альціон-гачкодзьоб

Біноміальна назва

Melidora macrorrhina
(Lesson, 1827)

Підвиди

(Див. текст)

Синоніми

Dacelo macrorrhina

Посилання

Вікісховище:	Melidora macrorrhina
Віківиди:	Melidora macrorrhina
ITIS:	554617
МСОП:	22683516
NCBI:	342392

Альціо́н-гачкодзьо́б (Melidora macrorrhina) — вид сиворакшоподібних птахів родини рибалочкових (Alcedinidae). Мешкає на Новій Гвінеї та на сусідніх островах. Це єдиний представник монотипового роду Альціон-гачкодзьоб (Melidora).

Опис ред.

Альціони-гачкодзьоби

Довжина птаха становить 27 см, вага 85–110 г. Верхня частина тіла темно-коричнева з сильним охристим відтінком, нижня частина тіла біла. На тімені блакитно-зелена або жовто-зелена пляма, на обличчі чорнувата "маска", під очима білі смуги. На горлі невеликий білий "комір". Дзьоб великий, міцний, зверху вигнутий, жовтувато-чорний.

Підвиди ред.

Виділяють три підвиди:

M. m. waigiuensis Hartert, E, 1930 — острів Вайгео (архіпелаг Раджа-Ампат^[en]);
M. m. macrorrhina (Lesson, R, 1827) — острови Місоол, Салаваті^[en] і Батанта (архіпелаг Раджа-Ампат^[en]), захід, центр і схід Нової Гвінеї;
M. m. jobiensis Salvadori, 1880 — острів Япен, північ Нової Гвінеї.

Поширення і екологія ред.

Альціони-гачкодзьоби живуть у вологих рівнинних і гірських тропічних лісах, в чагарникових заростях і на плантаціях. Зустрічаються на висоті до 1280 м над рівнем моря, ведуть присмерковий і нічний спосіб життя. Живляться комахами, ішими безхребетними і дрібними хребетними. Сезон розмноження припадає на сезон посухи, триває з липня по жовтень. Гніздяться в гніздах деревних термітів, на висоті від 3 до 6 м над землею. В кладці 2-3 білих яйця.

Примітки ред.

BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 7 березня 2021. Процитовано 12 травня 2022.
Lesson, René (1830). 1. Paris: F.G. Levrault. с. 249. Архів оригіналу за 12 травня 2022. Процитовано 12 травня 2022. The title page has the year 1831.
Lesson, René (1827). . Bulletin des sciences naturelles et de géologie (фр.) 12: 131–132. Архів оригіналу за 12 травня 2022. Процитовано 12 травня 2022.
Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
Fry, C. Hilary; Fry, Kathie; Harris, Alan (1992). Kingfishers, Bee-eaters, and Rollers. London: Christopher Helm. с. 123–125. ISBN 978-0-7136-8028-7.
Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). . IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 12 травня 2022.

Джерела ред.

C. Hilary Fry, Kathie Fry: Kingfishers, Bee-Eaters, & Rollers. Princeton, New Jersey 1992, 1999, ISBN 0-691-04879-7.

Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 7 березня 2021. Процитовано 12 травня 2022.

[2] Lesson, René (1830). 1. Paris: F.G. Levrault. с. 249. Архів оригіналу за 12 травня 2022. Процитовано 12 травня 2022. The title page has the year 1831.

[3] Lesson, René (1827). . Bulletin des sciences naturelles et de géologie (фр.) 12: 131–132. Архів оригіналу за 12 травня 2022. Процитовано 12 травня 2022.

[4] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.

[fry-5] Fry, C. Hilary; Fry, Kathie; Harris, Alan (1992). Kingfishers, Bee-eaters, and Rollers. London: Christopher Helm. с. 123–125. ISBN 978-0-7136-8028-7.

[ioc-6] Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). . IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 12 травня 2022.