Алейжадінью (справжнє ім'я Антоніо Франсіско Лисбоа; можливо, 29 серпня, 1738, колишня Віла Ріка, — 18 листопада, 1814, Віла Ріка (нині Ору-Прету, Бразилія) — архітектор та скульптор доби бразильського бароко XVIII століття, мулат, син чорношкірої рабині та португальця.
| Алейжадінью | |
|---|---|
| порт. Aleijadinho | |
| Псевдо | Lisboa, Antonio Francisco |
| Народився | 29 серпня 1730 Cachoeira do Campod, Ору-Прету, Мінас-Жерайс, Бразилія, Португальська імперія, Королівство Португалія |
| Помер | 18 листопада 1814 (84 роки) Ору-Прету, Мінас-Жерайс, Бразилія, Португальська імперія, Королівство Португалія ·проказа |
| Країна | Португальська Бразилія |
| Національність | афроамериканці, Парду і афробразильціd |
| Діяльність | архітектор, скульптор, митець |
| Галузь | скульптура і архітектура |
| Знання мов | португальська і бразильський варіант португальської мови |
| Напрямок | бароко і рококо |
| Суспільний стан | рабовласник[d] |
| Автограф | |
|
Вивчення творчого спадку ред.
Початок вивчення творчого спадку майстра почався ще за життя старого Алейжадінью, але воно йшло з позицій зверхності та європоцентризму, престижності тільки європейського мистецтва. Одне з перших свідоцтв у 1811 р. про твори майстра залишив німецький барон Ешвег, що подорожував по Мінас-Жерайсу і бачив скульптури Конгоньяса. Він записав — " Їх одяг та фігури іноді нешляхетні і позбавлені пропорцій. Але не слід ігнорувати переваг митця, що був автодидактом і ніколи не бачив дійсно величних творів мистецтва ".
З поглядів сучасників, Алейжадінью пощастило в житті, адже народжений чорношкірою рабинею, він і сам був рабом, викупленим батьком з неволі. До того ж, він мав біографа на ім'я Бретас. Але навіть записи біографа неповні і неточні і ніяк не висвітлюють рік народження митця, свідоцтв про його матір, бо дітей рабинь навіть не вносили в церковні книги. Більш менш точні дані отримав дослідник Р. Фрейденфелд, але багатьох таємниць життєпису Алейжадінью це не розкрило.
Життєпис ред.
Алейжадінью — пізнє прізвисько, яке отримав підстаркуватий і тяжко хворий скульптор, що в перекладі значило — Малий Каліка. За сучасними припущеннями, хворів на проказу.
Народжений чорношкірою рабинею, він і сам був рабом, викуплений батьком з неволі в дитинстві. Відомостей про матір нема. Точний рік народження митця-мулата — невідомий. Йдучи від звісток, що він помер у віці 76 років у 1814 р., то митець — 1738 року народження.
Батько, Мануэл Франсиско Лисбоа — емігрант з Португалії, що поїхав шукати добробуту в колонію Бразилію. За фахом — тесляр, виконроб і архітектор. Мав позашлюбного сина Антоніо. У Бразилії узяв шлюб з жінкою, що народила йому четверо дітей. Разом з законними дітьми виховувався і позашлюбний Антоніо, який перевищував всіх у здібностях.
Навчання ред.
Його навчання слід визначати як домашнє, неофіційне та отримане від більш майстерних фахівців на практиці. Первісну освіту отримав від батька. Якийсь вплив на юнака мав дядя — Антоніо Франсіско Помбал, дизайнер інтер'єрів, на честь якого назвали і Алейжадінью. Помбал був творцем декору церкви Носса Сеньйора-до-Пилар, а головну каплицю церкви прикрасив Франсіско Шавьер де Бріто, відомий тоді бразильський скульптор і декоратор. Твори обох бачив і вивчав юнак. Він починав не порожньому місці.
Значний вплив на свідомість митця мав і Жоао Батіста Гомес, що деякий час жив і працював у Франції. Жоао Батісту вважають одним з вчителів юнака, разом з яким він працював помічником. Також молодик користувався увражами, європейськими книжками з архітектури, які привозили з Португалії.
Співпраця ред.
Алейжадінью почав співпрацювати з батьком. Серед збережених свідоцтв — контракт батька на спорудження кам'яного палацу губернатора з 1741 року. Разом з батьком міг навчатися при добудовах церкви Носса Сеньйора-да-Консейсао у 1745—1757 рр. Церква Носса Сеньйора-до-Кармо була останньою, де працював батько (у 1767 р. він помер). Вважають, що приблизно з цього року Алейжадінью почав працювати самостійно, набуваючи досвіду і як проектант, і як керівник будівельних команд.
Паломницька церква в Конгоньясі ред.
Особливе значення в творчості Алейжадінью мала паломницька церква в Конгоньясі. Комплекс споруд створений за подібними зразками в Португалії. Паломників зустрічала алея з королівських пальм та низка каплиць зі скульптурами «Страсті Христові». Хресну ходу продовжували величні сходи, парапети яких прикрашали 12 фігур пророків. Сама церква була побудована на пагорбі і була головною метою паломництва. Це був справжній архітектурний ансамбль, що поступово розкривався у часі і просторі. Працю над ним Алейжадінью закінчив у 1800 році.
Останні роки ред.
Періодизація творчості майстра практично не розроблена. За припущеннями, на первісному етапі переважала будівельна активність і лише розпочався шлях митця як декоратора та скульптора.
У другій половині життя переважала діяльність скульптора, а праця в архітектурній галузі обмежувалася проектами, які втілювали інші. Він захворів на проказу і втратив через неї пальці ніг. Сам мав трьох рабів, один з яких і носив Алейжадінью на собі. При подорожах в інші поселення штату, використовували мула. Коли Алейжадінью втратив пальці рук, до обрубків прив'язували молоток та долота, щоб той працював скульптором. Серед матеріалів, якими користувався майстер — дерево та досить м'який в обробці мильний камінь. В останні роки життя у Алейжадінью настільки сильно погіршилися зір та стан здоров'я, що він відмовився від праці.
Смерть ред.
За переказами, помер від прокази у віці 76 років. Був похований у церкві Носса Сеньйора-да-Консейсао-да-Антоніо Діас.
Вибрані твори (архітектура) ред.
- добудови церкви Носса Сеньйора-до-Кармо, Ору-Прету
- добудови церкви Сан Франсіску де Ассіз, Ору-Прету
- рельєфи катедри церкви Сан Франсіску де Ассіз, Ору-Прету (проповідь Христа з човна та ін.)
- проект церкви Сан Франсіску в Сан-Жоао-дел-Рей
- проект вівтаря церкви до Кармо, Сабара
- проекти бічних вівтарів для різних церов
Вибрані твори (скульптура) ред.
- скульптура св. Жоао де Круз для міста Сабари
- катедра з рельєэфами на біблійні теми для Сабари
- Христос
- 12 апостолів
- Таємна вечеря
- Христа беруть під варту
- Катування Христа
- Коронування терновим вінцем (всього 66 фігур)
- Шлях на Голгофу
- Страсті Христові в капличках саду церкви Бон-Жезус-де-Матозиньос
- 12 пророків (сходи церкви Бон-Жезус-де-Матозиньос, Конгоньяс)
Див. також ред.
- Бароко
- Ору-Прету, Бразилія
- Рабство
- Музей скасування рабства (Ресіфі), Бразилія
Примітки ред.
- https://mix-n-match.toolforge.org/#/entry/115953538
- ↑ Flávio dos Santos Gomes, Lauriano J., Schwarcz L. M. Enciclopédia Negra — Companhia das Letras, 2021. — С. 37. — ISBN 978-85-359-3400-7
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- St. James Guide to Black Artists / за ред. T. Riggs — Gale, Schomburg Center for Research in Black Culture, 1997.
- https://www.agazeta.com.br/hz/viver-bem/conheca-artistas-plasticos-negros-de-destaque-no-mundo-do-design-1122
- ↑ Czech National Authority Database
Джерела ред.
(порт.)
- Pires H. Mestre Aleijadinho; vida e obra de Antônio Francisco Lisboa, gigante da arte no Brasil. Rio de Janeiro: Livraria São José, 1961
- Bazin G. Aleijadinho et la sculpture baroque au Brésil. Paris: Le Temps, 1963
- Mann G., Mann H. The Twelve Prophets of Aleijadinho. Austin: University of Texas Press, 1967
- Jorge F. O Aleijadinho: Sua vida, sua obra, seu gênio. São Paulo: Difusão Européia do Livro, 1971
- Vasconcellos S. De. Vida e obra de Antônio Francisco Lisboa, o Aleijadinho. São Paulo: Companhia Editora Nacional, 1979
- Jardim M. O Aleijadinho; uma síntese histórica Belo Horizonte: Editora Stellarum, 1995
- Ferreira Bretas R.J. Antônio Francisco Lisboa, o Aleijadinho. Belo Horizonte: Editora Itatiaia, 2002
- Barroso de Carvalho G. Doenças e mistérios do Aleijadinho. São Paulo: Lemos, 2005
- Magalhães F., Araújo Santos A.O. de. Aleijadinho e seu tempo: fé, engenho e arte. Rio de Janeiro: Centro Cultural Banco do Brasil, 2006
- Jardim M. Aleijadinho catálogo geral da obra. Belo Horizonte: RTKF, 2006