www.wikidata.uk-ua.nina.az

Азімов Чингізхан Нуфатович У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем див Азімов Чингізхан Нуфатович Азімов

Азімов Чингізхан Нуфатович

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Азімов.

Чингізхан Нуфатович Азімов (16 грудня 1931, Казань — 10 жовтня 2002) — радянський та український вчений-правознавець, доктор юридичних наук (1983), професор (1985), професор Харківського юридичного інституту. Член-кореспондент Національної академії правових наук України (1993), фахівець в галузі цивільного права. Лауреат Державної премії Української РСР в галузі науки і техніки (1984).

Азімов Чингізхан Нуфатович
Народився 16 грудня 1931(1931-12-16)
Казань, РСФРР, СРСР
Помер 10 жовтня 2002(2002-10-10) (70 років)
Поховання
Міське кладовище № 2 : 

Країна  СРСР
 Україна
Діяльність правник, викладач університету
Alma mater Перше Вольське військове авіаційно-технічне училищеd (1953)
Харківський юридичний інститут імені Дзержинського (1965)
Галузь правознавство
Заклад Харківський завод тракторних самохідних шасіd
Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого
Вчене звання доцент і професор
Науковий ступінь кандидат юридичних наук (1971) і доктор юридичних наук[d] (1983)
Науковий керівник Ландкоф Самуїл Наумович
Членство Національна академія правових наук України
Академія інженерних наук України
Нагороди

Життєпис ред.

Чингізхан Азімов народився 16 грудня 1931 року в Казані, за національністю був росіянином. Починаючи з 1933 року він жив у Горькому. З 1948 по 1951 рік навчався в спеціальній школі ВПС СРСР, а закінчивши її вступив до Першого Вольського військового авіаційно-технічного училища[ru]. У 1953 році Азімов закінчив училище і почав службу у ВПС СРСР. Мав офіцерське звання. Одночасно зі службою навчався в Одеській філії Всесоюзного заочного Юридичного інституту.

У 1961 році Чингізхан Нуфатович демобілізувався і почав працювати в Харкові, на тракторозбірному заводі[ru]. У 1962 році вступив на заочний факультет Харківського юридичного інституту (ХЮІ), який закінчив у 1965 році. Після закінчення ХЮІ, став у ньому працювати на кафедрі цивільного права, спочатку обіймав посади лаборанта, молодшого наукового співробітника, а з 1971 року став доцентом. З 1988 по 1993 рік був завідувачем цієї кафедри, а з 1993 року перебував на професорській посаді.

Був членом КПРС (станом на 1984 рік).

У 1991 році був обраний дійсним членом Академії інженерних наук України, а два роки потому — у 1993 році — членом-кореспондентом Академії правових наук України. У 1994 році був включений до Науково-консультативної ради при Верховному Суді України, також був членом Вченої ради при патентному відомстві. Входив до комісій, які займалися розробкою Цивільного і Господарського кодексів України.

Чингізхан Нуфатович Азімов помер 10 жовтня 2002 року.

Наукова діяльність ред.

Азімов спеціалізувався на дослідженні наступних аспектів цивільного права: промислової власності та науково-технічного прогресу, способів забезпечення виконання зобов'язань, захисту цивільних прав фізичних та юридичних осіб, а також спадкового права.

У 1971 році Чингізхан Нуфатович ,під науковим керівництвом професора Самуїла Ландкофа, захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему «Правове регулювання службових винаходів науково-дослідних і конструкторських організацій». Його офіційними опонентами на захисті даної роботи стали професор О. К. Юрченко та доцент Е. П. Гаврилов. Через десять років він захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за темою «Договірні відносини в галузі науково-технічного прогресу». Його офіційними опонентами на захисті даної роботи стали професори Ю. Г. Басін[ru] та В. Ф. Чигир[ru] і старший науковий співробітник В. А. Рассудовський. У 1983 році став доктором юридичних наук. У 1974 році Азімову було надано вчене звання доцента, а в 1985 році — професора.

Став автором/співавтором понад 100 наукових праць, основними з яких були: «Забезпечення виконання зобов'язань» (1975), «Договори на науково-дослідній та конструкторській роботі» (1976), «Радянське цивільне право» (1977 і 1983, співавтор підручника), «Науково-технічна інформація і право» (1978), «Договірні відносини у сфері науково-технічного прогресу» (1981), «Громадянин, підприємство, закон» (1991), «Заставне право» (1993), «Основи патентного права України (винахід, корисна модель, промисловий зразок, товарний знак)» (1994), «Забезпечення зобов'язань» (1995), «Цивільне право України» (2000, співавтор підручника). Брав участь у написанні статей для шеститомника «Юридична енциклопедія».

Нагороди та визнання ред.

Був нагороджений радянськими медалями «Ветеран праці» і «40 років Збройних Сил СРСР» (1958).

У 1984 році, за виданий у 1983 році Підручник для вищих навчальних закладів «Радянське цивільне право», його автори: В. П. Маслов, А. А. Пушкін, В. К. Попов, М. Й. Бару, Ч. Н. Азімов, Д. Ф. Швецов, Ю. І. Зіоменко і В. С. Шелестов були нагороджені Державною премією Української РСР в галузі науки і техніки.

Також, «за успіхи в науковій роботі та підготовці наукових кадрів» був відзначений почесною грамотою Президії Верховної Ради Республіки Білорусь.

У 1995 році ім'я Чингізхана Нуфатовича Азімова було внесено до «золотої книги української юстиції». Був почесним суддею міста Цинциннаті (штат Огайо, США).

Примітки ред.

  1. ↑ Горбатенко, 2011, с. 64.
  2. ↑ Учетная карточка лауреата Государственной премии УССР 1984 г. в области науки и техники [ 23 березня 2022 у Wayback Machine.] // Комитет по государственным премиям Украинской ССР в области науки и техники при Совете министров УССР
  3. ↑ Розенфельд, 1998, с. 11.
  4. Горбатенко, 2011, с. 64—65.
  5. ↑ Астахова, 2001, с. 217.
  6. ↑ logos.biz.ua.
  7. ↑ library.nlu.edu.ua.
  8. ↑ Горбатенко, 2011, с. 65.
  9. Панов, 2006, с. 94.
  10. Панов, 2006, с. 85—86.
  11. Покажчик авторів Юридичної енциклопедії // Юридична енциклопедія / Ю. С. Шемшученко. — Київ : «Юридична думка», 2004. — Т. 6. — С. 668—681. — ISBN 966-7492-06-0.
  12. . http://www.kdpu-nt.gov.ua/ (укр.). Комітет з Державних премій України в галузі науки і техніки. Архів оригіналу за 12 вересня 2020. Процитовано 10 вересня 2020. 

Джерела ред.

Посилання ред.

  • (укр.). Видавничий центр «Логос Україна». Архів оригіналу за 20 листопада 2019. Процитовано 4 грудня 2019. 
  • . http://library.nlu.edu.ua/ (укр.). Наукова бібліотека Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 10 вересня 2020. 
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej z takim prizvishem div Azimov Chingizhan Nufatovich Azimov 16 grudnya 1931 Kazan 10 zhovtnya 2002 radyanskij ta ukrayinskij vchenij pravoznavec doktor yuridichnih nauk 1983 profesor 1985 profesor Harkivskogo yuridichnogo institutu Chlen korespondent Nacionalnoyi akademiyi pravovih nauk Ukrayini 1993 fahivec v galuzi civilnogo prava Laureat Derzhavnoyi premiyi Ukrayinskoyi RSR v galuzi nauki i tehniki 1984 Azimov Chingizhan NufatovichNarodivsya 16 grudnya 1931 1931 12 16 Kazan RSFRR SRSRPomer 10 zhovtnya 2002 2002 10 10 70 rokiv Pohovannya Miske kladovishe 2 Krayina SRSR UkrayinaDiyalnist pravnik vikladach universitetuAlma mater Pershe Volske vijskove aviacijno tehnichne uchilished 1953 Harkivskij yuridichnij institut imeni Dzerzhinskogo 1965 Galuz pravoznavstvoZaklad Harkivskij zavod traktornih samohidnih shasid Nacionalna yuridichna akademiya Ukrayini imeni Yaroslava MudrogoVchene zvannya docent i profesorNaukovij stupin kandidat yuridichnih nauk 1971 i doktor yuridichnih nauk d 1983 Naukovij kerivnik Landkof Samuyil NaumovichChlenstvo Nacionalna akademiya pravovih nauk Ukrayini Akademiya inzhenernih nauk UkrayiniNagorodi Zmist 1 Zhittyepis 2 Naukova diyalnist 3 Nagorodi ta viznannya 4 Primitki 5 Dzherela 6 PosilannyaZhittyepis red Chingizhan Azimov narodivsya 16 grudnya 1931 roku v Kazani 1 za nacionalnistyu buv rosiyaninom 2 Pochinayuchi z 1933 roku vin zhiv u Gorkomu Z 1948 po 1951 rik navchavsya v specialnij shkoli VPS SRSR a zakinchivshi yiyi vstupiv do Pershogo Volskogo vijskovogo aviacijno tehnichnogo uchilisha ru U 1953 roci Azimov zakinchiv uchilishe i pochav sluzhbu u VPS SRSR Mav oficerske zvannya Odnochasno zi sluzhboyu navchavsya v Odeskij filiyi Vsesoyuznogo zaochnogo Yuridichnogo institutu 3 U 1961 roci Chingizhan Nufatovich demobilizuvavsya i pochav pracyuvati v Harkovi na traktorozbirnomu zavodi ru U 1962 roci vstupiv na zaochnij fakultet Harkivskogo yuridichnogo institutu HYuI yakij zakinchiv u 1965 roci Pislya zakinchennya HYuI stav u nomu pracyuvati na kafedri civilnogo prava spochatku obijmav posadi laboranta molodshogo naukovogo spivrobitnika a z 1971 roku stav docentom Z 1988 po 1993 rik buv zaviduvachem ciyeyi kafedri a z 1993 roku perebuvav na profesorskij posadi 3 4 5 6 Buv chlenom KPRS stanom na 1984 rik 2 U 1991 roci buv obranij dijsnim chlenom Akademiyi inzhenernih nauk Ukrayini a dva roki potomu u 1993 roci chlenom korespondentom Akademiyi pravovih nauk Ukrayini 7 U 1994 roci buv vklyuchenij do Naukovo konsultativnoyi radi pri Verhovnomu Sudi Ukrayini 5 takozh buv chlenom Vchenoyi radi pri patentnomu vidomstvi Vhodiv do komisij yaki zajmalisya rozrobkoyu Civilnogo i Gospodarskogo kodeksiv Ukrayini 6 Chingizhan Nufatovich Azimov pomer 10 zhovtnya 2002 roku 7 6 Naukova diyalnist red Azimov specializuvavsya na doslidzhenni nastupnih aspektiv civilnogo prava promislovoyi vlasnosti ta naukovo tehnichnogo progresu sposobiv zabezpechennya vikonannya zobov yazan zahistu civilnih prav fizichnih ta yuridichnih osib a takozh spadkovogo prava 7 8 U 1971 roci Chingizhan Nufatovich pid naukovim kerivnictvom profesora Samuyila Landkofa zahistiv disertaciyu na zdobuttya naukovogo stupenya kandidata yuridichnih nauk na temu Pravove regulyuvannya sluzhbovih vinahodiv naukovo doslidnih i konstruktorskih organizacij Jogo oficijnimi oponentami na zahisti danoyi roboti stali profesor O K Yurchenko ta docent E P Gavrilov 9 Cherez desyat rokiv vin zahistiv disertaciyu na zdobuttya naukovogo stupenya doktora yuridichnih nauk za temoyu Dogovirni vidnosini v galuzi naukovo tehnichnogo progresu Jogo oficijnimi oponentami na zahisti danoyi roboti stali profesori Yu G Basin ru ta V F Chigir ru i starshij naukovij spivrobitnik V A Rassudovskij 7 10 U 1983 roci stav doktorom yuridichnih nauk 1 U 1974 roci Azimovu bulo nadano vchene zvannya docenta a v 1985 roci profesora 7 Stav avtorom spivavtorom ponad 100 naukovih prac osnovnimi z yakih buli Zabezpechennya vikonannya zobov yazan 1975 Dogovori na naukovo doslidnij ta konstruktorskij roboti 1976 Radyanske civilne pravo 1977 i 1983 spivavtor pidruchnika Naukovo tehnichna informaciya i pravo 1978 Dogovirni vidnosini u sferi naukovo tehnichnogo progresu 1981 Gromadyanin pidpriyemstvo zakon 1991 Zastavne pravo 1993 Osnovi patentnogo prava Ukrayini vinahid korisna model promislovij zrazok tovarnij znak 1994 Zabezpechennya zobov yazan 1995 Civilne pravo Ukrayini 2000 spivavtor pidruchnika 8 6 7 Brav uchast u napisanni statej dlya shestitomnika Yuridichna enciklopediya 11 Nagorodi ta viznannya red Buv nagorodzhenij radyanskimi medalyami Veteran praci i 40 rokiv Zbrojnih Sil SRSR 1958 6 U 1984 roci za vidanij u 1983 roci Pidruchnik dlya vishih navchalnih zakladiv Radyanske civilne pravo jogo avtori V P Maslov A A Pushkin V K Popov M J Baru Ch N Azimov D F Shvecov Yu I Ziomenko i V S Shelestov buli nagorodzheni Derzhavnoyu premiyeyu Ukrayinskoyi RSR v galuzi nauki i tehniki 12 Takozh za uspihi v naukovij roboti ta pidgotovci naukovih kadriv buv vidznachenij pochesnoyu gramotoyu Prezidiyi Verhovnoyi Radi Respubliki Bilorus 7 6 U 1995 roci im ya Chingizhana Nufatovicha Azimova bulo vneseno do zolotoyi knigi ukrayinskoyi yusticiyi Buv pochesnim suddeyu mista Cincinnati shtat Ogajo SShA 7 Primitki red a b Gorbatenko 2011 s 64 a b Uchetnaya kartochka laureata Gosudarstvennoj premii USSR 1984 g v oblasti nauki i tehniki Arhivovano 23 bereznya 2022 u Wayback Machine Komitet po gosudarstvennym premiyam Ukrainskoj SSR v oblasti nauki i tehniki pri Sovete ministrov USSR a b Rozenfeld 1998 s 11 Gorbatenko 2011 s 64 65 a b Astahova 2001 s 217 a b v g d e logos biz ua a b v g d e zh i library nlu edu ua a b Gorbatenko 2011 s 65 Panov 2006 s 94 Panov 2006 s 85 86 Pokazhchik avtoriv Yuridichnoyi enciklopediyi Yuridichna enciklopediya Yu S Shemshuchenko Kiyiv Yuridichna dumka 2004 T 6 S 668 681 ISBN 966 7492 06 0 Pidruchnik dlya vishih uchbovih zakladiv Sovetskoe grazhdanskoe pravo 1 ta 11 chastini opublikovanij u 1983 roci 2 e vidannya http www kdpu nt gov ua ukr Komitet z Derzhavnih premij Ukrayini v galuzi nauki i tehniki Arhiv originalu za 12 veresnya 2020 Procitovano 10 veresnya 2020 Dzherela red Rozenfeld Yu N Azimov Chingizhan Nufatovich Vydayushiesya pedagogi vysshej shkoly g Harkova V I Astahova E V Astahova A A Gajkov Harkiv Kn f ka Globus 1998 S 11 12 ISBN 966 7083 22 5 Astahova V I Azimov Chingizhan Nufatovich Enciklopediya suchasnoyi Ukrayini Kiyiv NAN Ukrayini Naukove tovaristvo im Shevchenka Institut enciklopedichnih doslidzhen NAN Ukrayini 2001 T 1 A 823 s ISBN 978 966 02 2075 8 Gorbatenko V P Azimov Chingizhan Nufatovich Yuridichna enciklopediya Redkol Yu S Shemshuchenko golova ta in Kiyiv Yuridichna dumka 2011 T 1 S 64 65 ISBN 978 966 8602 95 5 Pidgotovka i atestaciya naukovo pedagogichnih kadriv u Nacionalnij yuridichnij akademiyi Ukrayini imeni Panov M I ru ker avt kol Harkiv Pravo 2006 576 s Posilannya red Litopis vipusknikiv Nacionalnoyi yuridichnoyi akademiyi Ukrayini imeni Yaroslava Mudrogo ukr Vidavnichij centr Logos Ukrayina Arhiv originalu za 20 listopada 2019 Procitovano 4 grudnya 2019 Azimov Chingizhan Nufatovich http library nlu edu ua ukr Naukova biblioteka Nacionalnogo yuridichnogo universitetu imeni Yaroslava Mudrogo Arhiv originalu za 23 sichnya 2022 Procitovano 10 veresnya 2020 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Azimov Chingizhan Nufatovich amp oldid 37359544