Олег Олегович Адамовський (нар. 21 січня 1992, с. Урожайне, Донецька область — пом. 12 березня 2022, біля Харкова) — підполковник (посмертно; майор під час служби) Збройних сил України, учасник російсько-української війни, що загинув під час російського вторгнення в Україну 2022 року, Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (2022, посмертно).
| Олег Адамовський Адамовський Олег Олегович | |
|---|---|
| Майор | |
| | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 21 січня 1992 с. Урожайне, Донецька область |
| Смерть | 12 березня 2022 (30 років) біля Харкова (загинув під час російського вторгнення в Україну) |
| Національність | українець |
| Alma Mater | Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба |
| Псевдо | Марвел |
| Військова служба | |
| Роки служби | 2009-2022 |
| Приналежність | Україна |
| Вид ЗС | Сухопутні війська |
| Рід військ | Механізовані війська |
| Формування | |
| Війни / битви | Російсько-українська війна / Бої за Харків |
| Нагороди та відзнаки | |
| Зовнішні відеофайли | |
|---|---|
| Майор Олег Адамовський - Герой України (посмертно) |
Життєпис ред.
Олег Адамовський народився у селі Урожайне Донецької області. Мріяв бути професійним військовим ще з дитинства, коли уважно слухав розповіді батька про службу в армії. 2014 року закінчив Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба з відзнакою. Служив у складі 92-ї окремої механізованої бригади імені кошового отамана Івана Сірка, був учасником бойових дій на сході України.
12 березня 2022 року загинув під час оборони Харкова. Група під його керівництвом під час виконання бойового завдання, натрапила на ворожу засідку. Олег Адамовський до останнього прикривав відхід побратимів… ціною свого життя.
Поховали Олега 15 березня 2022 року у селищі Велика Новосілка на рідній Донеччині. Того ж дня ворожими снарядами було пошкоджено будинок, де він жив з дружиною Ганною Адамовською.
Перепоховали Олега 19 березня 2023 року в місті Харкові на Алеї Слави. В Олега залишилася дружина.
Нагороди ред.
- звання «Герой України» з врученням ордена «Золота Зірка» (2 квітня 2022, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
- орден Богдана Хмельницького III ступеня (14 березня 2022 посмертно) — за особисту мужність під час виконання бойових завдань, самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Олехнович, Анастасія (4 квітня 2022). . Армія.inform (укр.). Архів оригіналу за 6 квітня 2022. Процитовано 10 квітня 2022.
- . Архів оригіналу за 3 квітня 2022. Процитовано 3 квітня 2022.
- . 24 канал (укр.). 10 квітня 2022. Архів оригіналу за 10 квітня 2022. Процитовано 10 квітня 2022.
- Росковінська, Юліана (10 квітня 2022). . Українські національні новини (укр.). Архів оригіналу за 10 квітня 2022. Процитовано 2022-0-10.
- Указ Президента України від 2 квітня 2022 року № 201/2022 «Про присвоєння звання Герой України»
- Указ Президента України від 14 березня 2022 року № 134/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
Джерела ред.
- Анастасія Олехнович, Вдова Героя України Олега Адамовського отримала з рук Президента орден «Золота Зірка» // АрміяInform. — 2022. — 26 травня.
- Вікторія Трудько, «В останні хвилини життя він молився», — дружина бійця, який врятував побратимів ціною свого життя // Експрес. — 2022. — 14 квітня.
- Віддав життя, прикриваючи відхід побратимів. Історія Героя України Олега Адамовського
| Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |