? Агиртрія прибережна | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
| Chrysuronia leucogaster (Gmelin, JF, 1788) | ||||||||||||||||||||
Ареал виду | ||||||||||||||||||||
Підвиди | ||||||||||||||||||||
| (Див. текст) | ||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||
| Trochilus leucogaster Amazilia leucogaster Agyrtria leucogaster | ||||||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||||||
Аги́ртрія прибере́жна (Chrysuronia leucogaster) — вид серпокрильцеподібних птахів родини колібрієвих (Trochilidae). Мешкає в Південній Америці.
Опис ред.
Довжина птаха становить 9—10 см, самці важать 4—4,5 г, самиці 4,3 г. У самців номінативного підвиду тім'я і шия з боків зелені, блискучі. Решта верхньої частини тіла, боки і горло з боків золотисто-зелені або бронзово-зелені. Центральна частина горла і решта нижньої частини тіла біла. Центральні стернові пера бронзово-зелені або бронзово, крайні стернові пера синювато-чорні. Дзьоб короткий, прямий або легко вигнутий, чорнуватий, знизу біля основи червоний.
Самиці мають подібне забарвлення, горло з боків у них поцятковане зеленими плямами, стернові пера мають сірувато-зелені кінчики. забарвлення молодих птахів є подібне до забарвлення самиць, однак пера на спині у них мають коричнюваті краї. У представників підвиду C. l. bahiae бронзовий відтінок в їх оперенні менш виражений.
Підвиди ред.
Виділяють три підвиди:
- C. l. leucogaster (Gmelin, JF, 1788) — від північної східної Венесуели (південний схід Сукре, північний схід Монагаса, Дельта-Амакуро) через узбережжя Гвіани до північно-східного узбережжя Бразилії (на схід до Мараньяна, іноді до Піауї);
- C. l. bahiae (Hartert, EJO, 1899) — східне узбережжя Бразилії (Пернамбуку, Алагоас, Сержипі, Баїя, місцями Еспіріту-Санту).
Поширення і екологія ред.
Прибережні агиртрії мешкають у прибережних районах Венесуели, Гаяни, Суринаму, Французької Гвіани і Бразилії. Вони живуть у різноманітних напіввідкритих і відкритих ландшафтах, зокрема в мангрових лісах, в серрадо і каатинзі, на плантаціях, в парках і садах. Птахи зустрічаються переважно на рівні моря, у Венесуелі місцями на висоті до 250 м над рівнем моря.
Прибережні агиртрії живляться нектаром різноманітних квітучих дерев, чагарників і трав'янистих рослин з родин бобових, вошизієвих, бананових, акантових, геліконієвих, біньйонієвих, мальвових, бромелієвих, анакардієвих, вербенових і пасифлорових. Крім того, вони живляться дрібними комахами, яких вони ловлять в польоті. Сезон розмноження у прибережних агиртрій у Гаяні триває з липня по серпень, на північному сході Бразилії з жовтня по грудень. Гніздо чашоподібне, робиться з рослинних волокон і листя, зовні покривається лишайником, розміщується на горизонтальній гілці або в розвилці між гілками, на висоті 5 м над землею. В кладці 2 яйця розміром 13,6×9 мм і вагою 0,43 г. Інкубаційний період триває 14 днів, пташенята покидають гніздо через 20—25 днів після вилуплення.
Примітки ред.
- BirdLife International (2016). Chrysuronia leucogaster: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 15 січня 2023
- Gmelin, Johann Friedrich (1788). Systema naturae per regna tria naturae : secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis (Latin). 1, Part 1 (вид. 13th). Lipsiae [Leipzig]: Georg. Emanuel. Beer. с. 495.
- Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Hummingbirds. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 15 січня 2023.
| Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |