Ієронім Собанський[джерело?], також Геронім Собанський, іноді Ієронім Сабанський (пол. Hieronim Sobański, 1781 — 8 лютого 1845, Умань) — польський аристократ, магнат, підприємець, громадсько-політичний діяч. Учасник антиросійського повстання, чоловік музи Олександра Пушкіна Кароліни Собанської з Жевуських.
| Ієронім Собанський | |
|---|---|
| пол. Hieronim Sobański | |
| Народився | 1781 |
| Помер | 8 лютого 1845 Умань |
| Поховання | Чечельник |
| Підданство | Російська імперія |
| Національність | поляк |
| Місце проживання | Одеса |
| Діяльність | бізнесмен |
| Відомий завдяки | магнат, підприємець, громадсько-політичний діяч |
| Знання мов | польська |
| Титул | граф[d] |
| Конфесія | римо-католик |
| Рід | Собанські |
| Батько | Каєтан Собанський |
| Мати | Петронеля Анна Солецька |
| У шлюбі з | Кароліна з Жевуських, Анна з Дзержків |
| Діти | Гонората Констанція, Ізабелла Яніна, Людоміла, Станіслав Ізидор, Мечислав, Казімеж, Марцелій Марцін, Влодзімеж |
| Юноша | |
Життєпис Редагувати
Батько — Каєтан Собанський, мати — дружина батька Петронеля Анна Солецька. Старші брати — Матеуш, Міхал (1755—1832).
Ієронім Собанський був маршалком Ольгопольського повіту, мав маєтки на Вінниччині (зокрема, у Верхівці, який придбав у графів Потоцьких, Баланівці) та Одещині, та велику хлібну справу в Одесі — хлібні сховища Собанського у місті вміщували 36 000 чвертей пшениці, тоді як інші, навіть найбільші — не більше 15—20 тисяч.
Збудовані в 1827 році одеські «Сабанські казарми», в яких з 1865 року базувалось Одеське піхотне юнкерське училище — колишні хлібні склади («магазин») Г. Собанського, провулок поруч зі складами отримав назву Сабанський.
Брав участь в Польському повстанні, після чого його майно конфіскували та передали військовому відомству.
Сім'я Редагувати
Перша дружина — Кароліна (1793 чи 1795—1885), донька Адама Жевуського. Шлюб уклали взимку 1814 року. Народивши дочку, Собанська з 1816 р. припинила спільне проживання з чоловіком (отримала так звану сепарацію). Католицька консисторія санкціонувала у 1825 році фактичне розлучення подружжя з причини «нездоров'я» одного з них. Донька Гонората Констанція (1814—1837), з 1832 року дружина князя Ксаверія Францішека Сапєги (1807—1882).
Друга дружина (з бл. 1820) — Анна з Дзержеків, донька полковника коронного Теодора Дзержка гербу Нечуя і Теклі Стадницької. Діти:
- Ізабелла Яніна (нар. 1830), дружина Влодзімежа Маріана Адама Свейковського (Швейковського) (1817—1871)
- Людомілла, ще 2 померли у дівоцтві
- Станіслав Ізидор (1827—1884), похований у каплиці Собанських у Чечельнику, дружина — графиня Текля Евфрозина Тишкевич-Логойська (1827—1873)
- Казімеж (1832—1888), дружина — графиня Марія Потулицька (1847—1929)
- Марцелій Марцін (1833—1900), дружина — графиня Тереза Потулицька (1845—1906)
- Мечислав, Влодзімеж
Примітки Редагувати
- ↑ Ева Краснова, Анатолий Дроздовский Одесское пехотное юнкерское училище [ 29 квітня 2014 у Wayback Machine.]. — С. 107.
- Kossakowski S., Błeszczynski J. Monografie historyczno-genealogiczne niektórych rodzin polskich [ 7 січня 2018 у Wayback Machine.]. — 1872. — Т. 3. — S. 110—111. (прим.) (пол.)
- Сабанский переулок [ 13 грудня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
- Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1902. — Cz. 1. — T. 5. — S. 194—195. (пол.)
- . Архів оригіналу за 5 травня 2016. Процитовано 24 квітня 2016.
- . Архів оригіналу за 8 травня 2016. Процитовано 24 квітня 2016.
Література Редагувати
- Kossakowski Stanisław Kazimierz, Błeszczyński Julian. Monografie historyczno-genealogiczne niektórych rodzin polskich [ 7 січня 2018 у Wayback Machine.]. — 1872. — Т. 3. — S. 110—111. (прим.) (пол.)
- Sudolski Zbigniew. Sobańska z Rzewuskich Karolina Rozalia Tekla (1793 lub 1795—1885) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, Polska Akademia Umiejętności, 2000. — T. XXXIX/4, zeszyt 163. — S. 411—412. (пол.)
Посилання Редагувати
- Hieronim Sobański h. Junosza (ID: 5.444.141) [ 5 квітня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- Ева Краснова, Анатолий Дроздовский Одесское пехотное юнкерское училище [ 29 квітня 2014 у Wayback Machine.]. — С. 107. (рос.)