Роздобудько Ірен Віталіївна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Роздобудько.

|Ukrcenter= |Примітки=

Ірен Роздобудько
Ірен Роздобудько. 2018, фото І.Жука.
Ім'я при народженні	Роздобудько Ірен Віталіївна
Народилася	3 листопада 1962(1962-11-03) (60 років) Донецьк, Українська РСР, СРСР
Громадянство	Україна
Діяльність	письменниця, ілюстраторка, сценаристка
Сфера роботи	творче і професіональне письмо^d, ілюстрування^d, журналістика і перекладацтво^[d]
Alma mater	ННІ журналістики КНУ ім. Т. Шевченка
Мова творів	українська
Нагороди	Коронація слова 2005 Золоті письменники України (2012)
Роздобудько Ірен Віталіївна у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Іре́н Віта́ліївна Роздобу́дько (нар. 3 листопада 1962, Донецьк) — українська письменниця, ілюстраторка та сценаристка, викладач кінодраматургії. До початку письменницької та сценарної кар'єри видала кілька російськомовних збірок поезій та працювала журналісткою.

Біографія

Народилася 3 листопада 1962 року в Донецьку. Закінчила факультет журналістики Київського національного університету.

Працювала в Донецькому відділку ТАРС-РАТАУ телетайпісткою, у багатотиражці Донецького металургійного заводу — журналісткою та дикторкою радіогазети.

З 1988 року живе в Києві, працювала в газеті «Родослав», коректоркою журналу «Сучасність», оглядачкою на першому й третьому каналах Національної радіокомпанії, оглядачкою в газеті «Всеукраїнські відомості», заступницею головного редактора в журналі «Наталі», головною редакторкою у журналі «Караван історій. Україна» та журналісткою у часописі «Академія». Нині доцент, художній керівник курсу кінодраматургів Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого.

Працювала також офіціанткою в ресторані, шпрехшталмейстеркою в цирку, снігуронькою^{[уточнити]} у фірмі «Свято», завідувачкою відеосалону у кінотеатрі.

Має доньку Яну, двох онуків. Вишиває бісером, грає на гітарі, малює вітражі.

Кар'єра письменниці та ілюстраторки

Роздобудько — авторка ілюстрацій до книг Лариси Масенко, Оксани Соловей, Леся Танюка. Авторка двох збірок поезій російською: «Штрих на черной клейонке» (Молодь, 1990), «Ангелы на проводах» (Світовид, 1994)

В одному з інтерв'ю зізналася, що колись зовсім не володіла українською. Вивчивши ж українську мову та почавши писати романи — стала однією з найуспішніших та найтитулованіших авторок України. Зараз є авторкою майже сорока романів та дитячих книжок, які стали бестселерами, були екранізовані. Авторка кіносценаріїв багатьох успішних фільмів та міні-серіалів.

Бібліографія

Авторка романів:

Ірен Роздобудько на Книжковому Арсеналі 2021

• «Пастка для жар-птиці» (Махаон-Україна, 2000) — детектив. До видання книги у 2000 році також увійшов роман «Правила гри» Алли Сєрової.
• «Ескорт у смерть» (Кальварія, 2002; Фоліо, 2007) — психологічний трилер;
• «Ранковий прибиральник» (Піраміда, 2004) — роман;
• «Він: Ранковий прибиральник. Вона: Шості двері» (Нора-друк, 2005) — роман;
• «Ґудзик» (Фоліо, 2005, Нора-друк, 2011, 2015) — психологічна драма
• «Дванадцять, або Виховання жінки в умовах, не придатних до життя» (Фоліо, 2006) — роман-алюзія; Перевидана у 2012 році «Дванадцять» (Нора-друк, 2012);
• «Зів'ялі квіти викидають» (Нора-друк, 2006) — роман;
• «Останній діамант міледі» (Фоліо, 2006) — авантюрний детектив;
• «Амулет Паскаля» (Фоліо, 2007, 2009) — роман;
• «Коли оживають ляльки» (Грані-Т, 2007, серія «Сучасна дитяча проза»)
• «Оленіум» (Фоліо, 2007) — комедія абсурду; суттєво доповнена та розширена, вийшла у 2014 році під назвою «Оленіада» (Фоліо, 2014);
• «Переформулювання» (Нора-друк, 2007);
• «Дві хвилини правди» (Нора-друк, 2008);
• «Все, що я хотіла сьогодні...» (Фоліо, 2008);
• «Гра в пацьорки» (Нора-друк, 2009);
• «Перейти темряву» (Фоліо, 2010);
• «Пригоди на невідомому острові» (Теза, 2010);
• «Мандрівки без сенсу і моралі» (Нора-друк, 2011);
• «Я знаю, що ти знаєш, що я знаю» (Нора-друк, 2011);
• «Пригоди на острові Клаварен» (Грані-Т, 2011);
• «Якби» (Клуб сімейного дозвілля, 2012);
• «Арсен» (Грані-Т, 2012; Фоліо 2017);
• «Лікарняна повість» (Клуб сімейного дозвілля, 2012);
• «Зроби це ніжно» (Нора-друк, 2013);
• «ЛСД. Ліцей слухняних дружин» (Клуб сімейного дозвілля, 2013);
• «Одного разу…» (Клуб сімейного дозвілля, 2014);
• «Подвійна гра в чотири руки» (Клуб сімейного дозвілля, 2014);
• «Ґудзик-2. Десять років по тому» (Нора-друк, 2015);
• «Тут і тепер»» (Нора-друк, 2016)
• Колективна збірка оповідань та новел "Придивитись до життя" із серії "П'ять зірок" (редакція Міли Іванцової, 2017);
• «Прилетіла ластівочка» (Нора-друк, 2018).
• «Метелик не кричить» (Нора-друк, 2020).
• «Фаріде. Роман-апокриф» (Нора-друк, 2021).
• «Неймовірна. Ода до радості» (Нова-друк, 2022)
• «Знак потраплянців» (Віват, 2023).

• «Ірен Роздобудько про Блеза Паскаля, Вольфі Моцарта, Ганса Андерсена, Катрусю Білокур та Чарлі Чапліна» (Грані-Т, 2007, серія «Життя видатних дітей»)
• «Кіно на папері» Збірка. (Нора-друк, 2016).

Переклади

• «The Lost Button». (Glagoslav Publications Ltd. 2012; translated from the Ukrainian: ?)

• «Увядшие цветы выбрасывают» (Фоліо, 2007; пер. з укр: ?);
• «Утренний уборщик. Шестая дверь» (Фоліо, 2007; пер. з укр: ?);
• «Пуговица» (Фоліо, 2008; пер. з укр: ?);
• «Две минуты правды» (Фоліо, 2009; пер. з укр: ?);
• «Мелкий бисер» (Фоліо, 2009; пер. з укр: ?);
• «Двенадцать, или Воспитание женщины в условиях, не пригодных для жизни» (Фоліо, 2012; пер. з укр: ?);
• «Амулет Паскаля» (Фоліо, 2012; пер. з укр: ?);
• «Последний бриллиант миледи» (Фоліо, 2012; пер. з укр: ?);
• «Лицей послушных жен» (КСД, 2013; пер. з укр: Ольга Синюгіна);
• «Сделай это нежно» (Фоліо, 2014; пер. з укр: ?);
• «Я знаю, что ты знаешь, что я знаю...» (Фоліо, 2014; пер. з укр: ?);
• «Смертельный эскорт» (Фоліо, 2014; пер. з укр: ?);
• «Двенадцать. Увядшие цветы выбрасывают» (Фоліо, 2014; пер. з укр: ?);
• «Амулет Паскаля. Последний бриллиант миледи» (Фоліо, 2014; пер. з укр: ?);
• «Одолеть темноту» (Фоліо, 2014; пер. з укр: ?);
• «Пуговица. Утренний уборщик. Шестая дверь» (Фоліо, 2014; пер. з укр: ?);
• «Ловушка для жар-птицы» (Фоліо, 2014; пер. з укр: ?);
• «Пуговицы» (Пуговица; Пуговица. 10 лет спустя) (КСД, 2016 пер. з укр: ?);

Фільмографія

• "Ґудзик" (2009)

• "Почати спочатку. Марта" (4 серії) (2009)
• "Осінні квіти" (4 серії) (2009).
• "Таємничий острів" (1 серія), (2009)
• "Пастка" (4 серії) (2010)
• "Поводир" (2013)
• "Жереб долі" (2015)
• "Особистий інтерес" (2015)
• "Вирок ідеальної пари" (2016)
• "Два полюси любові" (2017)
• "Родинні зв‘язки" (2017)
• "Тінь кохання" (2018)
• "Неймовірна" ("Одержима") – сценарій написаний за грантом УКФ 2018 р.
• "Подвійний іммельманн" (2021)

Відзнаки

• Лавреатка (2000, 2001) та переможниця (2005) літературних конкурсів «Коронація слова»;^{[джерело?]} Спеціальна відзнака конкурсу «Коронація слова 2011» у номінації «Кіносценарії» за «Садок Вишневий…» (разом із Олесем Саніним);^{[джерело?]}, переможниця "Ґранд-Коронація" за роман "Фаріде" (2021)
• 1 місце за кращій сценарій (фільм «Ґудзик»)  на міжнародному телевізійному фестивалі «Маслина-Олива» в м. Бар (Чорногорія) (2008 р.)
• Відзнака «Золотий письменник України» (2012);
• Фіналістка Шевченківської премії у номінації «Література» (2019).
• Всеукраїнський конкурс “Коронація Слова” (2020): Перше місце в номінації "Кіносценарії" за сценарій фільму "Подвійний іммельманн" та спецвідзнака «Симпатія Одеської кіностудії» за кіносценарій “Кіготь і Велика Ханум”.
• “Гранд Коронація Слова” (2021): Перше місце в номінації "Видані романи" за роман "Фаріде"
• Премія імені Дмитра Нитченка (2022)
• Премія імені Івана Огієнка (2023, у галузі літератури)

Джерела

1. Czech National Authority Database
   d:Track:Q13550863
2. до початку прозової кар'єри, видала також 2 збірки поезії російською
3. Ірен Роздобудько: «„Масовість“ сприймаю, як ознаку попиту» [ 8 листопада 2012 у Wayback Machine.] - «ЛітАкцент», 2012/11/05
4. Ірен Роздобудько, письменниця. У прифронтових містах є такі патріоти, що дай Боже нам такими бути [ 4 червня 2018 у Wayback Machine.] // Укрінформ, 11.04.2018
5. Ірен Роздобудько - "Золотий письменник України" (до 55-річчя від дня народження) [ 2 червня 2018 у Wayback Machine.]. Бібліографічний список. уклад. С. Настенко ; ред. С. Чачко; Київ: Держ. б-ка України для юнацтва. 2017. 13 с. (архів)
6. Соколовська, Юлія Степанівна. ; ДВНЗ "Прикарпат. нац. ун-т ім. Василя Стефаника". - Івано-Франківськ, 2017. - 196 с.
7. II місце у номінації «роман» «Коронації слова 2001». Книга була згодом видана під назвою «Мерці» у видавництві Кальварія, всі подальші перевиданий вже під оригінальною назвою «Пастка для жар-птиці» (Фоліо, 2007, 2010)
8. Перше місце на конкурсі «Коронація слова 2005» у номінації «роман»^{[джерело?]}
9. Коли оживають ляльки [ 2 жовтня 2008 у Wayback Machine.], grani-t.com.ua
10. // Друг читатача, 26-01-2015
11. . Архів оригіналу за 4 вересня 2016. Процитовано 5 вересня 2016. 
12. Ірен Роздобудько про Блеза Паскаля, Вольфі Моцарта, Ганса Андерсена, Катрусю Білокур та Чарлі Чапліна^{[недоступне посилання з липня 2019]}, grani-t.com.ua
13. рос. переклад роману у оповіданнях „Гра в пацьорки"
14. (uk-UA). Архів оригіналу за 30 жовтня 2021. Процитовано 30 жовтня 2021. 
15. . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 25 листопада 2012. 
16. Шевченківський комітет визначив короткі списки претендентів на здобуття премії [ 3 січня 2019 у Wayback Machine.] // Читомо, 26.12.2018.
17. Переможці конкурсу «Коронація слова» – Коронація слова. koronatsiya.com. Процитовано 5 січня 2023. 
18. Гранд Коронація слова – Коронація слова. koronatsiya.com. Процитовано 5 січня 2023. 
19. Лауреати премії імені Дмитра Нитченка 2022 року — Ірен Роздобудько, Олександр Алфьоров і Тарас Кремінь
20. Ухвала Комітету із присудження Премії імені Івана Огієнка від 28 квітня 2023 «Про присудження Премії імені Івана Огієнка 2023 року»

Посилання

• Ірен Роздобудько [ 17 квітня 2021 у Wayback Machine.] на сайті видавництва «Нора друк»
• Ірен Роздобудько [ 30 листопада 2016 у Wayback Machine.] на сайті видавництва «КСД»
• Ірен Роздобудько на сайті видавництва «Віват»