Іраклій I (груз. ერეკლე I, Назаралі-Хан; 1637–1709) — цар Картлі (1688–1703), цар Кахетії (1703–1709). Син царевича Давида (1612–1648) та Єлени Діасамідзе (пом. 1695), онук царя Картлі та Кахетії Теймураза I.
| Іраклій I груз. ერეკლე I | ||
| [[Файл:|90px|]] | ||
| ||
|---|---|---|
| 1688 — 1691 | ||
| Попередник: | Георгій XI | |
| Спадкоємець: | Георгій XI | |
| ||
| 1695 — 1703 | ||
| Попередник: | Георгій XI | |
| Спадкоємець: | Георгій XI | |
| ||
| 1688 — 1703 | ||
| Попередник: | Арчіл I | |
| Спадкоємець: | Давид II | |
| Народження: | 1637 Тифліс, Картлійське царство | |
| Смерть: | 1709 Іран | |
| Релігія: | іслам | |
| Рід: | Багратіоні | |
| Батько: | Prince David of Kakhetid | |
| Мати: | Elene Diasamidze Meskhed | |
| Діти: | сини: Давид, Костянтин, Ісмаїл, Ростом (1685–1703), Вахтанг (пом. 1695), Дмитро (1688–1700), Горгасал (пом. 1697), Георгій, Теймураз, Реза Кулі Мірза, Мустафа Мірза дочки: Єлена (пом. 1745), Марина (1696–1744), Кетеван (пом. бл. 1742) | |
| Автограф: | ||
| Медіафайли у Вікісховищі |
Життєпис Редагувати
З юнацьких років перебував при дворі царя Росії Олексія Михайловича під іменем царевича Миколи Давидовича. Після повернення 1662 року здійснив невдалу спробу сісти на кахетинський царський трон. Ще 1660 року картлійський цар Вахтанг V (Шахнаваз) убив фактичного правителя Кахетії Заала Арагвського Еріставі та підкорив своїй владі Кахетинське царство.
1664 року Іраклій відновив боротьбу за царський престол. Він почав здійснювати набіги на кахетинські землі. Вахтанг V надавав своєму сину, Арчілу, військову допомогу. Іраклій був змушений відступати. Того ж року Іраклій повернувся до Росії, де перебував упродовж наступних десяти років.
1674 року повернувся до Кахетії. Крупний перський сановник Шихалі-хан, який ворогував із Шахнавазом та його сином, порадив новому перському шаху Солейману Сефі (1666–1694) призначити новим царем Кахетії Іраклія. Умовою воцаріння на троні Картлі шах поставив зміну релігії з християнства на іслам.
Іраклій, прийнявши ім'я Назаралі-хана, був змушений жити при дворі в Ісфахані упродовж чотирнадцяти років. 1688 року Солейман Сефі усунув від влади царя Георгія XI, сина Шахнаваза. Новим царем Картлі був призначений Іраклій. Того ж року останній у супроводі іранських загонів прибув до Тбілісі.
Усунутий від престолу Георгій XI, був змушений вирушити до Імеретії, проте 1691 року повернувся та розпочав боротьбу з Іраклієм за повернення картлійського трону.
1691 року Георгій XI з вірними військами вступив до Картлі. Згодом він узяв в облогу Тбілісі. В результаті Георгій та Іраклій домовились про таке: перший мав зайняти Картлі, а інший отримував Кахетію. Однак угоду було порушено.
1694 року між царями-суперниками почались тривалі бої, у яких жодна зі сторін не могла здобути вирішальної перемоги.
1695 року шах відрядив на допомогу Іраклію велике військо під командуванням нового кахетинського намісника Калбані-хана. 1697 року Георгій XI був доставлений до Ісфахана. Після цього Іраклій знову підкорив своїй владі весь Картлі.
1703 року Георгій все ж повернув собі корону Картлі, а Іраклія I шах призначив царем Кахетії. У травні 1703 року Іраклій вирушив до Ірану. Там він прохав шаха Солтана Хусейна призначити новим царем Кахетії свого старшого сина Давида (Імам Кулі-хана), який проживав як заручник при дворі шаха. Помер Іраклій 1709 року в Ісфахані, так і не повернувшись на батьківщину.
Родина Редагувати
Одружився 1677 року з Анною Чолокашвілі, яка померла у квітні 1716 року.
Іраклій мав кількох дітей від Анни й наложниць, імена яких невідомі.
Відомі діти:
- Давид (Імам Кулі-хан), цар Кахетії
- Єлена (пом. 1745), цариця при Ієссе Картлійському
- Костянтин
- Ісмаїл
- Ростом (1685–1703)
- Вахтанг (пом. 1695)
- Дмитро (1688–1700)
- Горгасал (пом. 1697)
- Георгій
- Марина (1696–1744), була заміжня за Едішером Чолокашвілі
- Кетеван (пом. бл. 1742), була заміжня за принцом Абдулою-Бег Багратіоном
- Теймураз
- Реза Кулі Мірза
- Мустафа Мірза
Джерела Редагувати
- Сехніа Чхеїдзе. Історія Грузії. Тб., 1976
- Вахушті Багратіоні. Історія Царства Грузинського. Тб., 1976
- David Marshall Lang. The Last Years of the Georgian Monarchy, 1658–1832. New York: Columbia University Press, 1957.
- Erekle I. Dictionary of Georgian National Biography / Mikaberidze, Alexander (ed., 2007)
- Pas L. v. Genealogics.org — 2003.